ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 814/2458/16
адміністративне провадження № К/9901/36787/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 (суддя - Т.О. Гордієнко) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 (колегія суддів: І.П. Косцова, Л.В. Стас, І.О. Турецька) у справі №814/2458/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської митниці ДФС ( з урахуванням змінених позовних вимог) про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у нездійсненні митного оформлення товарів за митними деклараціями № 23984, № 23985, № 23986, № 24024, № 24048, №24049, № 24050, № 24052, № 24054, №24055, №24056, № 24057, №24058 у встановлений законом строк.
Позовні вимоги обґрунтовані, що протягом листопада 2016 було подано 13 електронних митних декларацій для митного оформлення вантажу, які були оформлені посадовими особами відповідача в порушення чотирьох годинного строку передбаченого статтею 255 Митного Кодексу України.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Миколаївської митниці ДФС, яка полягає у нездійсненні митного оформлення товарів за митними деклараціями № 23984, № 23985, № 23986, № 24024, № 24048, № 24049, № 24050, № 24052, № 24054, № 24055, № 24056, № 24057, № 24058 у встановлений законом строк, так як митне оформлення відповідачем було здійснено в строк більше чотирьох годин які починають обчислюватись з моменту подання митної декларації декларантом до митного органу.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказується, що судами не було надано належної оцінки тому факту, що визначальним для початку обчислення строку митного оформлення згідно із вимогами статті 255 та 264 Митного Кодексу України є момент реєстрації митної декларації, а не підтвердження її отримання ЄАІС органів і зборів.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу відповідача від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" з метою митного оформлення товарів надіслало на адресу Миколаївської митниці ДФС електронні митні декларації №23984 від 01.11.2016, №23985 від 01.11.2016, №23986 від 01.11.2016, № 24024 від 09.11.2016, №24048 від 15.11.2016, №24049 від 15.11.2016, №24050 від 15.11.2016, №24052 від 16.11.2016, №24054 від 16.11.2016, №24055 від 16.11.2016, №24056 від 17.11.2016, №24057 від 17.11.2016 №24058 від 17.11.2016.
Однак у встановлені законом строки відповідачем не прийнято рішення щодо митного оформлення товарів, або про відмову в його оформленні, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання такої бездіяльності протиправною, яка була визнана протиправною.
Разом з тим, касаційний суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак такі судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Насамперед, Суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Отже, ефективний захист прав є метою адміністративного судочинства. З огляду на це, вирішуючи кожен спір, адміністративні суди, з урахуванням вимог позовної заяви та позиції сторін, повинні застосовувати такі способи захисту, які будуть ефективними на практиці.
Ця мета кореспондується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.