ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 816/1840/16
адміністративне провадження № К/9901/40692/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 (колегія суддів: Шевцова Н.В., Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.) у справі № 816/1840/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 № 512-1304, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в розмірі 3 940,18 грн.
Обґрунтовуючи позов вказала, що підстав для нарахування контролюючим органом орендної плати за земельну ділянку не має, оскільки вона такою не володіє, у зв`язку із припиненням договору оренди землі, строк дії якого закінчився у 2015 році.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 (суддя - Єресько Л.О.) у задоволені позову відмовлено. Мотивами таких рішень стали встановлені судами обставини продовження строку дії договору оренди земельної ділянки з 2015 року, з огляду не укладення акту її передачі та наявності не запереченого позивачем факту подальшого розпорядженням земельної ділянки.
Натомість постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 рішення суду першої інстанції було скасовано, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 18.04.2016р. № 512-1304.
Суд апеляційної інстанції під час вирішення справи зауважив, що даних щодо реєстрації права оренди вищевказаної земельної ділянки відсутні, при цьому станом на момент прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення дія договору оренди землі припинена. Тому позивач не є платником орендної плати за земельну ділянку у відповідності до вимог до ст. 288 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим нарахування відповідачем орендної плати за земельну ділянку є неправомірним.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. По суті скарги вказується, що фактично договір між позивачем та органом місцевого самоврядування не припинений, так як позивач продовжує користуватись земельною ділянкою навіть після закінчення строку його дії, що прямо передбачено таким правочином. Тим більше орендодавець в силу приписів законодавства не повідомляв податковий органу про розірвання такого договору, що був укладений з позивачем. Таким чином, позивач є суб`єктом справляння орендної плати за користування земельної ділянки.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу позивача відзиву від відповідача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 має у приватній власності нежитлове приміщення (продовольчий магазин з підвалом) за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, дата прийняття рішення про державну реєстрацію права власності 21.09.2005.
Даний магазин було переобладнано у нежитлове приміщення із придбаної позивачем квартири у багатоквартирному будинку за вищевказаною адресою.
На виконання умов рішення позачергової двадцять восьмої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 24.12.2012 "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" між Полтавською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди землі по АДРЕСА_1, зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів оренди землі вчинено запис 04.02.2013р. за № 28-П. За умовами цього договору в оренду передається земельна ділянка площею 86 кв.м. згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід`ємною частиною договору (п. 2.1), строком дії з 24.12.2012 по 24.12.2015.
ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області згідно з отриманої інформації та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 № 512-1304, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб 18010900" у розмірі 3940,18 грн.
Судами також було встановлено, що позивач зверталась до Полтавської міської ради з заявою про припинення договору оренди земельної ділянки. Однак така заява була відхилена через розміщення на земельній ділянці нерухомого майна, що перебуває у власності орендаря.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернулась до суду з позовом, який був задоволений судом апеляційної інстанції, з чим не може погодитись Верховний Суд, з огляду на наступне.
Так, у відповідності до приписів статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Орендною ж платою за земельні ділянки державної і комунальної власності (відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України) є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).
Абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою й такі приписи перекликаються з положеннями статті 125 ЗК України, яка встановлює, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.