ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 240/4840/20
адміністративне провадження № К/9901/31503/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №240/4840/20
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення вихідної допомоги,
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Смілянця Е. С., суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), у якому просив стягнути з відповідача на свою користь вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням в розмірі 39270,95 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач указує, що наказом Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року № 2074ц його було звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року. Цим же наказом зобов`язано Департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України провести остаточний розрахунок та виплатити позивачу усі належні виплати при звільненні. Проте, на день звільнення Генеральна прокуратура України у порушення статті 44 Кодексу законів про працю України не виплатила позивачу вихідну допомогу при звільненні.
2.1. Позивач наголошує, що Законом України "Про прокуратуру" не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, що не заборонено спеціальним законодавством.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України "Про прокуратуру", яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, тому позивач не набув права на її отримання.
4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням у розмірі 39270 грн 95 коп.
5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на підставі положень Закону України "Про прокуратуру" та Кодексу законів про працю України у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX при звільненні з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури на прокурорів не поширюються положення Кодексу законів про працю України щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. При цьому, застереження щодо виплати прокурорам вихідної допомоги при звільненні ані Закон України "Про прокуратуру", ані Кодекс законів про працю України не містять. Отже, у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", останній має право на виплату вихідної допомоги відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
6. 23 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора, у якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року та залишити рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року в силі.
7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права за відсутності єдиної правозастосовної практики та за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах після внесення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX змін до Закону України "Про прокуратуру" та Кодексу законів про працю України.
7.1. Скаржник наполягає, що позивач не набув право на отримання вихідної допомоги, оскільки він був звільнений на підставі та у порядку встановленими Законом України "Про прокуратуру", якими не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні.
7.2. Крім того, скаржник зазначає, що порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права полягає також у невірному розрахунку середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 на підставі довідки від 04 березня 2020 року №21-889 вих-20, оскільки у цій довідці заробітна плата ОСОБА_1 вказана із урахуванням одноразової грошової премії, яка відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 не підлягає урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати.
8. 23 листопада 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколов В.М.
9. Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 10 лютого 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
11. 29 грудня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому проти доводів та вимог касаційної скарги заперечує і просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій - без змін
Установлені судами фактичні обставини справи
12. Наказом Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року №2074ц ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року. Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України вказано провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
13. 02 січня 2020 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням про отримання інформації щодо нарахування та виплати заробітної плати. Зокрема, просив відповідача вказати: чи у відповідності до вимог до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" йому нараховувалася і виплачувалася заробітна плата, якщо ні, вказати нормативні акти, на підставі яких вона визначалася у період 2015-2019 роки; надати відомості у відповідності до вимог статті 30 Закону України "Про оплату праці" про нарахування заробітної плати старшому слідчому в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 щомісячно із зазначенням відрахувань за період з червня 2015 року по 24 грудня 2019 року включно; якщо заробітна плата нараховувалася у інший спосіб, ніж передбачено статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", просив перерахувати заробітну плату, надати йому відомості щодо здійсненого перерахунку помісячно та виплатити різницю; повідомити, чи проводилися у 2015-2019 роках індексації заробітної плати, якщо ні, то чому (із посиланням на норми Законів); надати відомості про кожен випадок затримування виплати заробітної плати та проведення компенсації за її затримання.
14. Листом від 04 березня 2020 року №21-880вих.-20 Офіс Генерального прокурора повідомив позивачу, що статтею 40 Кодексу законів про працю України визначено випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, пунктом 1 передбачено розірвання трудового договору у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Водночас, статтею 44 Кодексу законів про працю України визначено перелік підстав припинення трудового договору, в яких передбачено виплату вихідної допомоги. Зокрема, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. При цьому, зауважено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ статтю 40 Кодексу законів про працю України доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус". Таким законом, що регулює статус прокурорів та, відповідно, має статус спеціального, є Закон України "Про прокуратуру" і Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ. Звільнення прокурорів, які не пройшли атестацію, згідно з вимогами пункту 19 розділу II Закону № 113 відбувається на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Також, зазначено, що відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону не передбачена виплата вихідної допомоги. Стаття 44 України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення з ним трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
15. Згідно з довідкою від 04 березня 2020 року №21-889 вих-20 у жовтні 2019 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у сумі 29782,54 грн (22 відпрацьованих робочих дні) та у листопаді 2019 року - 48759,37 грн (21 відпрацьованих робочих дні).
Джерела права
16. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
18. Згідно зі статтею 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
19. Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
20. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
21. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, такого змісту: "на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".
22. Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) він регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
23. Статтею 40 КЗпП України визначено порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
24. Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, серед іншого, у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
25. Частиною четвертою статті 40 КЗпП України визначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
26. При цьому, Законом №113-ІХ доповнено статтю 40 КЗпП України частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".
27. Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку <…>.