ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 709/1211/13-к
провадження № 51-5542км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Кузнецова С.М.,
у режимі відеоконференції
виправданого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2016 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Малі Будища Зіньківського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК.
Органом досудового розслідування, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи на посаді голови Оржицького районного суду Полтавської області, будучи службовою особою, маючи на розгляді кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 263 КК, вирішив одержати хабара у розмірі 4000 грн, що є значним розміром, за призначення засудженому покарання не пов`язаного з позбавленням волі.
Реалізуючи свій умисел, 18 вересня 2012 року о 10 год 10 хв ОСОБА_1, перебуваючи у кімнаті для арештованих Оржицького районного суду Полтавської області на вулиці Леніна, 74 у селищі Оржиця, умисно з корисливих мотивів одержав від ОСОБА_2 частину обумовленої раніше суми хабара у розмірі 2000 грн, та, виконуючи раніше досягнуту домовленість, 03 жовтня 2012 року постановив обвинувальний вирок, яким засудив ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 263 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Після цього 02 листопада 2012 року о 13 год 08 хв, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, перебуваючи біля магазину "Оптовичок", дав вказівку ОСОБА_2 покласти другу частину обумовлених грошових коштів у сумі 2000 грн у відділення для рукавичок салону автомобіля ЗАЗ-968М (державний номерний знак НОМЕР_1 ), що належить помічнику голови Оржицького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 . Внаслідок чого ОСОБА_2 виконав вищезазначену вказівку, передавши таким чином другу частину хабара.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовими рішеннями, постановленими стосовно ОСОБА_1, просить їх скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосовування закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор стверджує, що при ухваленні виправдувального вироку місцевим судом не враховано належними чином доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочині.
Зокрема, не врахував місцевий суд висновку експерта № 12036, яким підтверджено відсутність монтажу на флеш картах розмов, які відбувалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ідентифіковано виправданого як особу яка була учасником обговорення процесу отримання хабара. Не погоджується скаржник із неврахуванням судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_3, та вважає безпідставними висновки суду стосовно тиску на нього працівників правоохоронного органу шляхом відкриття кримінального провадження стосовно нього.
Вищезазначені обставини залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції та належним чином перевірені не були, всупереч посилання на них прокурором у апеляційній скарзі.
До того ж, за викладених обставин апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні у порядку частини 3 статті 404 КПК.
У запереченні на касаційну скаргу виправданий ОСОБА_1 стверджує про безпідставність доводів, викладених у ній, та наполягає на законності судових рішень у кримінальному провадженні. На думку виправданого, всі твердження прокурора, наведені ним на обґрунтування його винуватості, були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, належним чином перевірені та спростовані.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Кузнецов С.М. у судовому засіданні подану касаційну скаргу підтримав частково. Зазначив, що не вбачає підстав, передбачених статтею 415 КПК, для направлення кримінального провадження на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому зазначив про порушення апеляційним судом вимог статей 404, 419 КПК, а тому ухвала цього суду, на його переконання, підлягає скасуванню.
Виправданий ОСОБА_4 наполягав на відмові у задоволенні касаційної скарги сторони обвинувачення, наполягав на тому, що всі доводи, висловлені прокурором, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, та належним чином спростовані, а отже відсутні підстави для скасування судових рішень, постановлених стосовно нього.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, виправданого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами частини 1 статті 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 284 цього Кодексу.