ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 274/2531/19
провадження № 51- 3046км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Стефанів Н. С.,
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Матюшевої О. В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Зайцевої М. О. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Зайцевої М. О. на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 березня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2020 року у кримінальному провадженні № 12019060050000290 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Коростеня Житомирської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у закінченому замаху на вбивство та засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_1 18 березня 2019 року близько 23:30 у приміщенні залізничного вокзалу в м. Бердичеві під час сварки, що виникла на ґрунті неприязних стосунків, з метою вбивства ОСОБА_2 повалив його на підлогу та умисно завдав 4 удари ножем у різні ділянки тіла, після чого зник з місця події. Смерть потерпілого не настала через вчасно надану йому медичну допомогу.
При перегляді вироку Житомирський апеляційний суд ухвалою від 25 травня 2020 року залишив його без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Зайцева М. О., не оспорюючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, просить змінити вказані вирок та ухвалу в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, і з застосуванням ст. 69 КК призначити йому більш м`яке покарання, яке не передбачено санкцією кримінального закону за скоєний ним злочин.
На думку захисника, при призначенні покарання суд першої інстанції не у повній мірі врахував всі обставини справи, а саме стан здоров`я засудженого, який має хронічні захворювання, а також протиправну поведінку самого потерпілого та його позицію в суді, який не наполягав на суворому покаранні ОСОБА_1 .
Вважає, що у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції не дав умотивованих відповідей на ці доводи її апеляційної скарги, а тому ухвалене цим судом рішення не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
У судовому засіданні захисник та засуджений вимоги касаційної скарги підтримали.
Прокурор виступив проти її задоволення та просив залишити оскаржувані рішення в силі.
Інших учасників було належним чином повідомлено про час та місце розгляду провадження, однак вони у судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За правилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів касаційної скарги.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, переглядаючи судові рішення суд касаційної інстанції виходить із встановлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 ударів ножем у різні частини тіла, заподіявши тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, в тому числі тяжких.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення ґрунтуються на аналізі доказів, досліджених й ретельно перевірених у судовому засіданні, а саме: показаннях самого засудженого, який не заперечував факту завдання ударів ножем потерпілому, однак заперечував умисел на його вбивство; показаннях потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3 (помічника начальника вокзалу, яка була очевидцем події і викликала швидку для надання медичної допомоги потерпілому), свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_4 щодо відносин між засудженим та потерпілим; даних протоколів: огляду місця події від 19 березня та 10 квітня 2019 року з фототаблицями, огляду предмета від 25 квітня 2019 року (технічного носія - диску із записами з камер відеоспостереження у приміщенні вокзалу); висновків експертиз: медико-криміналістичної експертизи ножа вилученого в ОСОБА_1 від 26 квітня 2019 року № 84-МК, судово-цитологічної від 22 квітня 2019 року № 74/ц (згідно з висновками якої на наданому ножі виявлено сліди крові ОСОБА_2 ), судово-медичної від 24 квітня 2019 року № 1318 (щодо тяжкості тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого), амбулаторної комісійної судової психіатричної від 16 квітня 2019 року № 132-2019 відносно ОСОБА_1 ; висновком медичного огляду від 19 березня 2019 року за результатами якого встановлено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.