Постанова
Іменем України
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 201/4460/17
провадження № 61-13189св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 як законний представник малолітнього ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 як законного представника малолітнього ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2020 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 як законний представник малолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про спростування недостовірної негативної інформації стосовно підпису особи під його заявою про згоду на дарування квартири.
Позовна заява мотивована тим, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено підпис ОСОБА_4 на заяві про надання згоди на дарування його дружиною ОСОБА_5 їхній дочці ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 . Також цим же приватним нотаріусом 01 грудня 2001 року було посвідчено сам договір дарування, укладений між дарувальником ОСОБА_5 і обдарованою ОСОБА_6
ОСОБА_6 і він є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 .
Вказував, що після смерті ОСОБА_6, її батько ОСОБА_4 почав стверджувати, що жодної згоди на відчуження його дружиною зазначеної квартири не давав, відповідну заяву на підписував. Ця інформація перешкоджає оформити право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 .
На підставі вказаного ОСОБА_1 як законний представник малолітнього ОСОБА_2 просив суд визнати правдивою інформацію про те, що ОСОБА_4 підписав заяву про згоду на дарування його дружиною ОСОБА_5 їх доньці ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 і визнати негативною та неправдивою стосовно ОСОБА_3 створену і розповсюджену ОСОБА_4 інформацію про те, що підпис під заявою про його згоду на зазначене дарування йому не належить і не є його підписом, а нотаріус ОСОБА_3 безпідставно посвідчила цей підпис як ніби підпис ОСОБА_4 під зазначеною заявою.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 як законного представника малолітнього ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 як законного представника малолітнього ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що цивільним законодавством не передбачено такого способу захисту як визнання інформації правдивою, визнання створеної і розповсюдженої інформації неправдивою і негативною, визнання безпідставним посвідчувального напису нотаріуса на заяві про надання згоди на дарування майна.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 як законний представник малолітнього ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів і допит свідка, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні його позову, суди не зазначили, в який спосіб належить захистити права малолітньої дитини, оскільки висновок судів про неналежність вибраного способу захисту суперечить законодавству України.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 грудня 2001 року ОСОБА_5 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 11194, подарувала ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до заяви від 27 листопада 2001 року ОСОБА_4 надав згоду на укладання договору дарування квартири АДРЕСА_1 від імені його дружини ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшла у тому числі квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року, задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, та визнано недійсним договір дарування від 01 грудня 2001 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за № 11194.
Скасовано реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, запис в реєстровій книзі № 4384 за реєстрованим № 496-477 від 14 січня 2002 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 як законного представника малолітнього ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.