Постанова
Іменем України
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 335/5477/20
провадження № 61-14846св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Гашук К. В., від 03 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В.,
Кримської О. М., від 08 вересня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, обґрунтовуючи її тим, що вона є постраждалою від домашнього насильства, яке було вчинене ОСОБА_2 (рідний брат її чоловіка ОСОБА_4 ) та ОСОБА_3 (племінник її чоловіка ОСОБА_4 ) 27 травня 2020 року за адресою:
АДРЕСА_1 , де ОСОБА_3 заломив їй руки та насильно утримуючи, спричинив тілесні ушкодження, а ОСОБА_2 у цей час, почав обшукувати її. Вказані дії супроводжувались нецензурною лайкою та погрозами.
Внаслідок цих дій було розірвано її одяг, вона отримала тілесні ушкодження, було вилучено її мобільний телефон та ключі від автомобіля, що позбавило її можливості звернутись за допомогою.
За вказаним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні.
Згідно довідки травмпункту від 28 травня 2020 року у неї діагностовано забій грудної клітини, а відповідно до висновку спеціаліста №163/с від 28 травня 2020 року завдані їй тілесні ушкодження кваліфіковані, як легкі. Вказані події змінили її звичайний уклад життя, наразі вона потребує психологічної реабілітації.
Вважає, що дії заінтересованих осіб пов`язані з наявністю спору щодо права власності на будинок АДРЕСА_2, в якому вона представляє інтереси своєї свекрухи.
Посилаючись на те, що у АДРЕСА_1, розміщена земельна ділянка її дочки ОСОБА_5 і вона має намір туди приїздити з метою відпочинку та відновлення здоров`я, з метою уникнення зайвого спілкування із заінтересованими особами та забезпечення дієвого та ефективного способу захисту від повторного вчинення домашнього насильства, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис терміном на шість місяців, яким визначити тимчасові заходи обмеження прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме:
- заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувати в місці спільного перебування з нею за адресою: АДРЕСА_3, на земельній ділянці з кадастровим номером 2324586200:02:004:0464, що належить її дочці ОСОБА_5 ;
- заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наближатися ближче
20 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2020 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу обмежуваного припису відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису не підлягають розгляду в обраному нею порядку та не регулюються положеннями глави 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Законом України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - Закону № 2229-VIII).
Крім того судом не встановлено підстав для видачі обмежувального припису, оскільки доводи заявника щодо застосування до неї насильства з боку заінтересованих осіб не знайшли свого підтвердження поза розумним сумнівом в ході судового розгляду справи.
Також суд вказав на відсутність доказів, які б підтверджували, що заінтересовані особи взагалі мали або мають намір перебувати у місцях, які зазначені заявником, як і не надано доказів того, що ці місця є місцями їх спільного перебування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2020 року - без змін.
Колегія суддів погодилась із висновками суду першої інстанції про те, що на спірні правовідносини дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству не поширюється. ОСОБА_2 та ОСОБА_3
не проживають спільно із ОСОБА_1, не пов`язані з нею спільним побутом, не мають взаємних прав та обов`язків, а отже заявник не є особою, яка постраждала від домашнього насильства, а заінтересовані особи не є кривдниками у розумінні Закону № 2229-VIII.
Апеляційним судом враховано, що ОСОБА_1 реалізувала своє право на захист та звернулась до органів поліції із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, і до повноважень саме цих органів належить вирішення питань наявності вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні дій, які викладені у заяві ОСОБА_1, та, за наявності підстав, вона не позбавлена можливості відшкодувати завдану їй шкоду, звернувшись до суду в порядку позовного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду касаційній скарзі
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування районним та апеляційним судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 335/5477/20 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанції, які, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду
від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19. На думку заявника, суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а висновки судів базуються виключно на запереченнях представника заінтересованих осіб. Також заявник посилається на те, що заявлене нею клопотання про виклик свідків не було розглянуто апеляційним судом належним чином.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4
ОСОБА_2 є братом, а ОСОБА_3 племінником ОСОБА_4
27 травня 2020 року ОСОБА_1 перебувала у будинку АДРЕСА_2, який належить на праві власності дочці ОСОБА_2 та сестрі
ОСОБА_3 - ОСОБА_6 . В цей день ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прибули до зазначеного будинку, де ОСОБА_2 вказав на неможливість перебування заявниці у будинку, який на праві власності належить його дочці, внаслідок чого виник конфлікт.
27 травня 2020 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 12020080330000206 за заявою ОСОБА_1, в якій вона посилалася на те, що 27 травня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи на території домоволодіння по АДРЕСА_3, під час конфлікту завдали їй тілесних ушкоджень.
Згідно висновку спеціаліста № 163/с від 28 травня 2020 року у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження та утворилися від дії тупих предметів.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до пунктів 3, 5-8 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь