ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 924/193/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,
та представників позивача: Савчук Ю.М.
відповідача 1: не з`явились,
відповідача 2: Перепелиця О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"
на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 (судді Крейбух О.Г., Демидюк О.О., Юрчук М.І.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.07.2020 (суддя Музика М.В.) у справі № 924/193/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт"
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"
про визнання припиненою поруки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" за договором поруки від 14.03.2014 № 1П/11АФ-14,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Серединецьке" та ТОВ "Агротек" про визнання припиненою поруки за Договором поруки № 1П/11АФ-14 від 14.03.2014, укладеного між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Лотівка Еліт".
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у зв`язку з непред`явленням кредитором вимог до поручителя протягом встановленого договором трирічного строку порука відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України припинилась.
Під час розгляду заявлених позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 14.03.2014 між ТОВ "Агротек" (Лізингодавецем) та ТОВ "Серединецьке" (Лізингоодержувачем) укладено Договір фінансового лізингу № 11АФ-14 (надалі - Договір фінансового лізингу), на підставі якого ТОВ "Агротек" передало на умовах фінансового лізингу для ТОВ "Серединецьке" майно, а саме: культиватор John Deere 2210 в кількості двох штук загальною вартістю 141 090,00 доларів США. Відповідно до розділу 3 Договору фінансового лізингу усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього Договору та Додатку № 2 "Графік внесення лізингових платежів" до Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний у цьому Договорі. Розмір, склад, терміни сплати Лізингових платежів встановлюються в Графіку. Відповідно до Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу платежі вносяться до 20 числа кожного місяця з 20.04.2014 по 20.12.2016. Пунктом 8.1. Договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку, якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений в Графіку, він несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сплати штрафу у розмірі 0,2 відсотка від суми простроченого Лізингового платежу за кожен випадок порушення строків оплати Лізингового платежу. Кожним випадком порушення строків оплати Лізингового платежу є, зокрема, кожен день прострочення оплати Лізингового платежу.
Також 14.03.2014 між ТОВ "Агротек" (Лізінгодавецем), ТОВ "Серединецьке" (Лізингоодержувачем) та ТОВ "Лотівка Еліт" (Поручителем) укладено Договір поруки № 1П/11АФ-14 (надалі - Договір поруки), предметом якого є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, що випливають з умов Договору фінансового лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу. За умовами договору поруки сторони встановили, що зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим Договором та Основним договором, не потребують; Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом Основного договору та обсягом зобов`язань Лізингоодержувача за Основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має; для внесення будь-яких змін та доповнень до Основного договору Лізингодавцю та Лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду Поручителя на внесення таких змін; Поручитель зобов`язаний протягом одного робочого дня від дати отримання письмової вимоги Лізингодавця про прострочення Лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання або листа Лізингодавця про неможливість виконати зобов`язання за Основним договором виконати відповідне зобов`язання, шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості Лізингоодержувача за Основним договором на рахунок Лізингодавця. Лізингодавець має право у разі невиконання Лізингоодержувачем та Поручителем забезпеченого порукою зобов`язання звернути стягнення на все майно Поручителя та/або Лізингоодержувача як солідарних Боржників, згідно з чинним законодавством України.
В пункті 6.2 Договору поруки сторони встановили, що порука припиняється, якщо Лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за Основним договором не пред`явить вимоги до Поручителя.
Згідно з пунктом 6.3 Договору поруки, у тому разі, якщо без згоди Поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою відповідальність Поручителя, обсяг відповідальності Поручителя залишається без змін (попереднім).
Судами з`ясовано, що 01.09.2014 між ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" укладено та підписано Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу, якою внесено зміни до Основного договору, а саме: змінено графік внесення платежів, збільшено вартість майна, ціну договору, винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане майно, визначено графік погашення для прострочених платежів, встановлено відповідальність у вигляді сплати 365% річних за несвоєчасну сплату лізингових платежів.
15.05.2015 між ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" укладено та підписано Додаткову угоду № 2 до Договору фінансового лізингу, якою внесено зміни до Основного договору, а саме: змінено графік внесення платежів, збільшено вартість майна, ціну договору, визначено графік погашення для прострочених платежів.
13.07.2016 між ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" укладено та підписано Додаткову угоду № 4 до Договору фінансового лізингу, якою внесено зміни до Основного договору, а саме: змінено графік внесення платежів, вартість майна, ціну договору, визначено графік погашення для прострочених платежів.
За умовами Додаткової угоди № 5 від 05.04.2018 сторонами змінено графік внесення платежів, збільшено ціну договору до 194 624,36 доларів США та збільшено винагороду (комісія) лізингодавцю за отримане майно становлять гривневий еквівалент до 52 828,94 доларів США.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач посилався на те, що трирічний строк звернення ТОВ "Агротек" до ТОВ "Лотівка Еліт" із вимогою здійснити погашення заборгованості ТОВ "Серединецьке" на підставі Договору поруки, зокрема, по платежу зі строком виконання 20.10.2016 сплинув 20.10.2019, строком виконання 20.11.2016 - 20.11.2019, а по останньому платежу зі строком виконання 20.12.2016 - 20.12.2019, відтак його зобов`язання за Договором поруки припинилось на підставі частини 4 статті 559 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.07.2020 позов задоволено, визнано припиненою поруку з огляду на те, що ТОВ "Агротек" в межах трирічного строку після сплати останнього платежу за Договором фінансового лізингу не звернулось з вимогою до поручителя про здійснення погашення заборгованості.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 рішення місцевого суду у даній справі залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду, до того ж зазначив про те, що порука позивача припинились в силу приписів частини 1 статті 559 ЦК України у зв`язку зі зміною умов основного зобов`язання, внаслідок якої збільшився обсяг відповідальності поручителя без його згоди та відома.
Не погоджуючись з висновками судів про обґрунтованість позову у даній справі, ТОВ "Агротек" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, а також на неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах та на помилкове врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених у правовідносинах, які не є подібними; просить судові рішення скасувати, ухвалити нове - про відмову в позові.
В обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неврахування судами під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права, а саме, частини 3 статті 6 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 924/502/19, від 17.02.2020 у справі № 924/502/19. Вважає, що сторонами погоджено такі умови Договору поруки, які не свідчать про припинення поруки внаслідок зміни умов Договору фінансового лізингу.
Скаржник вважає, що врахований під час вирішення даного спору апеляційним судом висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, не повинен братися до уваги при розгляді даної справи, оскільки договір поруки у справі №910/1309/18 не містить такої умови, як пункт 6.3. Договору поруки.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення, вважає висновки судів правильними, зробленими з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального прав до подібних правовідносин, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Так, позивач стверджує, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справі № 924/502/19 від 17.02.2020 та №924/482/19 від 06.02.2020 не заслуговують на увагу, оскільки вказані постанови було ухвалено до того, як Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18 правовий висновок щодо застосування положень частини 1 статті 559 ЦК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.11.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К.- головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права в межах доводів і вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, однією з підстав для задоволення позову про припинення поруки, апеляційним судом зазначено встановлену під час апеляційного провадження обставину зміни обсягу відповідальності поручителя, здійснену без його відома та згоди, яка згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18, припиняє зобов`язання за договором поруки, незважаючи на погодження в договорі поруки умови про те, що поручитель дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, оскільки вказане не виключає застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 ЦК України та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання з поручителем у належній формі.
Доводи касаційної скарги полягають у тому, що апеляційним судом безпідставно застосовано вказаний висновок Верховного Суду до спірних правовідносин, оскільки вони не є подібними до тих, щодо яких викладено вказаний висновок, відтак зроблено помилковий висновок про те, що зміна основного зобов`язання впливає на чинність поруки, передбаченої Договором поруки.
На переконання скаржника, апеляційному суду слід було врахувати висновок Верховного Судом, зроблений щодо застосування частини 1 статті 559 ЦК України до аналогічних правовідносин у справах №924/482/19 та № 924/502/19, згідно з яким, у тому разі, якщо без згоди Поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності Поручителя, обсяг відповідальності Поручителя залишається без змін (попереднім).
Зважаючи на те, що пунктом 6.3 Договору поруки фактично передбачена чинність поруки у погодженому сторонами обсязі, визначеному Графіком погашення платежів в первісній редакції, скаржник вважає, що зміна основного зобов`язання не має наслідком припинення поруки, незмінність обсягу якої погоджено умовами Договору поруки.
Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з доводами скаржника з огляду на те, що вони не відповідають встановленим судами обставинам справи та суперечать положенням законодавства, якими було врегульовано порядок та умови припинення поруки на час виникнення спірних правовідносин.
Так, відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 статті 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини 1, 2 статті 553 ЦК України).
За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною 1 цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання Договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Приписи частини 1 статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.
Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.
Саме такий висновок щодо застосування частини 1 статті 559 ЦК України до подібних правовідносин викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18, і колегія суддів вважає, що наведений висновок стосується спірних правовідносин незалежно від існування у Договорі поруки пункту 6.3.