ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/525/19
Провадження № 11-1263заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
представника позивача - Попкова П. О.,
представника відповідача - Склярук Ю. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу № 9901/525/19за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2019 року (у складі колегії суддів Шевцової Н. В., Бевзенка В. М., Данилевич Н. А., Шишова О. О., Яковенка М. М.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. 02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі ? ВРП), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України".
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем порушено вимоги пункту 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі ? Закон № 1798-VIII), а саме прийняття цього рішення за поданням Вищої ради юстиції (далі ? ВРЮ) від 19 січня 2016 року № 6/0/12-16, незважаючи на те, що на його підставі вже було прийнято Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII "Про звільнення судді".
Позивач зазначає, що подання ВРЮ від 19 січня 2016 року № 6/0/12-16, на підставі якого було прийняте спірне рішення, вичерпало свою дію у зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Постанови від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII.
ОСОБА_1 також зауважив, що на дату ухвалення оскаржуваного рішення він не обіймав посади судді Вищого господарського суду України, оскільки його не було поновлено на відповідній посаді після прийняття рішення Верховного Суду від 30 листопада 2018 року, яким визнано незаконною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII "Про звільнення судді".
На переконання позивача, при прийнятті рішення від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 ВРП також було допущено процедурні порушення. Зокрема, на його думку, розгляд подання мав здійснюватися за загальною процедурою, а не за спрощеною. ОСОБА_1 стверджує, що такі процедурні порушення зумовили порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі ? Конвенція) щодо розгляду його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. З урахуванням практики, викладеної в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі ? ЄСПЛ), зокрема у справах "Олександр Волков проти України" та "Салов проти України", позивач зазначає, що відповідачем було порушено "безсторонній та неупереджений" розгляд його справи. ОСОБА_1 мотивує це тим, що у прийнятті оскаржуваного рішення брав участь ОСОБА_2, який як член ВРЮ також брав участь у прийнятті рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з порушенням ним вимог щодо несумісності", а також тим, що спірне рішення не містить будь-якого мотивування щодо врахування або відхилення доводів представника позивача, наданих відповідачу на пленарному засіданні ВРП.
ОСОБА_1 звертає увагу на те, що фактично спірне рішення обґрунтоване неможливістю суміщення посади судді з посадою члена ВРЮ, що суперечить вимогам частини другої статті 58 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
3.Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення ? про задоволення позовних вимог.
5.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 грудня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2019 року.
6. Ухвалою від 13 січня 2020 року Велика Палата Верховного Суду призначила цю справу до апеляційного розгляду у відкритому засіданні.
7. 23 січня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
8. У жовтні 1994 року ОСОБА_1 обраний заступником голови Арбітражного суду Донецької області.
9.Постановою Верховної Ради України від 12 липня 2001 року № 2669-ІІІ ОСОБА_1 призначений на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду безстроково.
10.Постановою Верховної Ради України від 08 липня 2010 року № 2476-VI позивача обрано на посаду судді Вищого господарського суду України.
11. 23 грудня 2010 року Всеукраїнською конференцією працівників прокуратури ОСОБА_1 був призначений на посаду члена ВРЮ (присягу члена ВРЮ склав на пленарному засіданні Верховної Ради України 13 січня 2011 року).
12. 11 квітня 2014 року повноваження ОСОБА_1 як члена ВРЮ були припинені на підставі пункту 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII"Про очищення влади" (далі ? Закон № 1682-VII).
13. 15 вересня 2015 року за підписом голови Вищого господарського суду України було складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, якою встановлено, що до ОСОБА_1 не застосовуються заборони, передбачені частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону.
14. 09 вересня та 02 листопада 2015 року за вхідними № 2746/0/8-15 та 11.02.1827 відповідно до ВРЮ надійшло звернення Міністерства юстиції України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з порушенням ним вимог щодо несумісності, оскільки позивач понад рік обіймав посаду члена ВРЮ.
15. Рішенням від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 ВРЮ вирішила визнати порушення суддею Вищого господарського суду України ОСОБА_1 вимог щодо несумісності та внести подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді Вищого господарського суду України з підстав порушення вимог щодо несумісності.
16. 19 січня 2016 року до Верховної Ради України внесено подання ВРЮ про звільнення судді з посади № 6/0/12-16.
17. Постановою Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII"Про звільнення судді" відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з порушенням ним вимог щодо несумісності.
18. Наказом Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2016 року № 376-к ОСОБА_1 звільнено з посади судді 02 листопада 2016 року у зв`язку з порушенням ним вимог щодо несумісності.
19.Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18, позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України задоволено, визнано незаконною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII"Про звільнення судді".
20.Листом від 16 липня 2019 року № 04-29/12-1218 Верховна Рада України направила до ВРП подання ВРЮ від 19 січня 2016 року № 6/0/12-16 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України з доданими до нього матеріалами.
21. Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 18 липня 2019 року справу розподілено члену ВРП ОСОБА_3 .
22. З урахуванням того, що рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 "Про внесення подання про звільнення з посади судді у зв`язку з порушенням вимог щодо несумісності" є чинним, а рішення Верховної Ради України на його підставі не прийнято, 19 липня 2019 року членом ВРЮ ОСОБА_3 складено висновок за результатами розгляду подання ВРЮ щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України.
23. 02 вересня 2019 року представником ОСОБА_1 ? Попковим П. О. до ВРП подано заяву про відвід члена ВРП ОСОБА_2. від участі в розгляді питання щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України.
24. 02 вересня 2019 року представником ОСОБА_1 ? Попковим П. О. подано клопотання про зняття з розгляду на засіданні ВРП питання про звільнення судді ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України на підставі того, що доповідачем не приймалася ухвала про відкриття справи. Також подано письмові пояснення по суті питання про повторне звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з порушенням вимог щодо несумісності.
25.Ухвалою ВРП від 03 вересня 2019 року № 2320/0/15-19 відмовлено в задоволенні заяви про відвід члена ВРП ОСОБА_2 під час розгляду питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України у зв`язку з відсутністю в ОСОБА_2 заінтересованості в результаті розгляду справи.
26. 03 вересня 2019 року рішенням ВРП № 2321/0/15-19, яке прийнято повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, ОСОБА_1 звільнено з посади суддів Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України.
27. Вважаючи рішення ВРП від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Оцінка суду першої інстанції
28. Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що ВРП правомірно на підставі пункту 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положенння" Закону № 1798-VIII розглянула подання ВРЮ від 19 січня 2016 року № 6/0/12-16 про звільнення судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України, а відтак ухвалила з цього приводу оскаржуване рішення.
29. На обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване в цій справі рішення ВРП постановила як орган, який (з 30 вересня 2016 року) уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. До 30 вересня 2016 року такими повноваженнями (стосовно суддів, обраних безстроково) була наділена Верховна Рада України.
30. Суд першої інстанції зазначив, що фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття такого рішення, викладено в рішенні ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 за порушення вимог щодо несумісності.
Це рішення ВРЮ було предметом судового розгляду у справі № 800/63/16, у якій постановою Вищого адміністратвиного суду України від 18 жовтня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРЮ про визнання незаконним і скасування рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 "Про внесення подання про звільнення з посади судді у зв`язку з порушенням вимог щодо несумісності".
31. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2018 року, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року, не надавалося правової оцінки обставинам, які були підставою для висновку про порушення позивачем вимог щодо несумісності. Предметом судового контролю у справі № 9901/350/18 була лише законність Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1631-VIIIі дотримання процедури цим органом під час її ухвалення.
32. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в цих правовідносинах Верховна Рада України не є тим органом, який встановлює факт наявності порушень у діях судді та обирає/застосовує вид відповідальності. Такими повноваженнями було наділено ВРЮ, яка їх реалізувала шляхом внесення до Верховної Ради України відповідного подання про звільнення судді ОСОБА_1, законність якого підтверджено рішенням суду у справі № 800/63/16, що набрало законної сили, а отже, зазначене подання залишається чинним.
33. За висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ситуація, яка склалася у зв`язку зі скасуванням Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII зумовила те, що станом на дату набрання чинності Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII) за поданням ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 рішення Верховної Ради України фактично не прийнято. Вказане подання ВРЮ, по суті, залишилося без реалізації, адже за процедурою, чинною до 30 вересня 2016 року, суддю, обраного безстроково, могла звільнити Верховна Рада України, що з огляду на те, як було прийнято це рішення (Постанова від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII), і результат його судового оскарження (вказану постанову суд визнав незаконною і скасував), зроблено не було.
34. При цьому суд першої інстанції зауважив, що у спірних правовідносинах ВРП не притягала ОСОБА_1 до відповідальності повторно (за одне і те ж). Вид відповідальності щодо позивача вже обрала/застосувала ВРЮ в рішенні від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15. Відповідач, по суті, реалізував повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді і які (повноваження) на перехідний період передано йому (відповідачу).
35. Суд першої інстанції зауважив, що суддя, обраний безстроково, звільняється органом, який його обрав. Оскільки рішення такого органу суд скасував як незаконне, то юридичного факту, з яким закон пов`язує звільнення з посади судді, на дату прийняття рішення не було. Відповідно виключення зі штату суду ОСОБА_1 не впливає на визначену законом процедуру звільнення судді з посади.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
36. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки не досліджено твердження позивача щодо невмотивованості рішення ВРП від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19, що є порушенням статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС України).
37. Також скаржник зауважує, що суд першої інстанції залишив поза увагою позовні вимоги ОСОБА_1 щодо несумісності звільнення позивача з посади судді з вимогами Конституції України. Оскільки Основний Закон України вичерпно встановлює вимоги щодо несумісності суддів та не містить вимоги про несумісність посади судді з люстраційною забороною.
38. При цьому, на думку ОСОБА_1, суд першої інстанції не надав правової оцінки посиланню позивача на порушення вимог статей 58, 61, 62 Конституції України під час його звільнення з посади судді. Скаржник вважає, що його звільнення відбулося виключно внаслідок того, що він був членом ВРЮ в період з 13 січня 2011 року по 22 лютого 2014 року.
39.Водночас скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо можливості ВРП розгляду питання про звільнення судді за спрощеною процедурою. ОСОБА_1 вважає, що розгляд матеріалів, які надійшли до ВРП від Верховної Ради України, повинен був відбуватися відповідно до вимог статей 39?41 Закону № 1798-VIII за загальною процедурою розгляду питання про звільнення судді з посади у зв`язку з порушенням вимог несумісності, з обов`язковим винесенням ухвали про відкриття справи щодо несумісності.
40.Також скаржник зауважує, що висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що скасування постанови Верховної Ради України свідчить, що така постанова не приймалась, оскільки словосполучення "не прийнято Президентом чи Верховною Радою України" за правилами тлумачення правових актів означає саме відсутність такого юридичного факту, як прийняття відповідного акта парламентом чи Президентом України, а не відсутність правових наслідків, обумовлених прийняттям такого акта, через його скасування в судовому порядку.
Позиція ВРП щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .
41. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП не погоджується з її доводами, вважає, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2019 року є законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням усіх обставин справи.
42.Зокрема, відповідач зауважує, що рішення ВРП від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні, підстави та мотиви прийняття такого рішення в повному обсязі в ньому зазначені.
43.Також ВРП звертає увагу на те, що рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15, яке було покладено в основу оскаржуваного рішення ВРП, є чинним.
44.Відповідач зазначає, що відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
45.Водночас ВРП зазначає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідач не притягав позивача до відповідальності повторно (за одне і те ж порушення), оскільки відповідач реалізовував повноваження, якими був наділений парламент у процедурі звільнення судді і які на перехідний період надано ВРП.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права
46. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
47. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції, яка діяла до 30 вересня 2016 року) було передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
48. Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у зазначеній редакції) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення ним присяги.
49.Частиною першою статті 128 Конституції України (у зазначеній редакції) було передбачено, що перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України, а всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково.
50.Порядок звільнення судді з посади на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI).
51. Згідно зі статтею 111 Закону № 2453-VI суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.
52. Після набрання 30 вересня 2016 року чинності Законом № 1401-VIII та Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) встановлено новий порядок та підстави звільнення суддів з посад.
53.Згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції, чинній після 30 вересня 2016 року) ухвалення рішення про звільнення судді з посади належить до повноважень ВРП.
54. Згідно із частиною другою статті 112 Закону № 1402-VIII рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
55. Статтею 3 Закону № 1798-VIII до повноважень ВРП віднесено, зокрема, ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
56.Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом № 1401-VIII не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.
Пунктом 15 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього ж Закону передбачено, що заяви про порушення вимог законодавства щодо несумісності, в тому числі звернення Міністерства юстиції України, подані відповідно до Закону № 1682-VII, а також провадження щодо порушення вимог законодавства щодо несумісності, відкриті ВРЮ до набрання чинності Законом № 1401-VIII, рішення стосовно яких не прийнято, передаються ВРП для розгляду та прийняття рішень у порядку, визначеному цим Законом для розгляду справ щодо несумісності.
Частиною першою статті 56 Закону № 1798-VIII встановлено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.