ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/12868/16
адміністративне провадження № К/9901/31178/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентос Централ Логістікс"
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (Головуючий суддя Шелест С.Б., судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.)
у справі № 826/12868/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентос Централ Логістікс"
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентос Централ Логістікс" (далі - позивач, ТОВ "Сентос Централ Логістікс") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.04.16р. №0001281401, №0001291401 та №0001301401.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2017 адміністративний позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2017 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2017.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач зазначає, що посилаючись на допити свідків в рамках кримінального провадження та додатково надані докази податковим органом, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що такі документи не підтверджують реальність господарських операцій, оскільки, за твердженням позивача такі документи навпаки підтверджують реальне виконання укладених договорів. Протоколи огляду місця події взагалі не є належним доказом, оскільки огляди були проведені через кілька років після надання послуг. Матеріали кримінального провадження надані податковим органом вибірково та взагалі не можуть бути доказами при доведенні фактів допущення податкових правопорушень. Податкових перевірок контрагентів позивача не здійснювалося. Позивачем було надано до суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують доцільність та необхідність замовлення рекламних послуг. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги. Так скаржником зазначено, що підставою для нарахування податків було те, що в актах виконаних робіт, які були надані до перевірки, була відсутня інформація, яка продукція фактично рекламувалася, назви веб-сайтів, вид інтернет-реклами (медійна, банерна та інше). Також до перевірки не надано інформацію, по яким критеріям здійснювалася оцінка кошторису наданих послуг. Крім того, позивач не виробляв та не реалізовував власну продукцію. Будь-яких інших підстав для донарахування грошових зобов`язань в акті податкової перевірки зазначено не було.
Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Колегія суддів зазначає, що вказані доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених обставин справи та наданих суду доказів.
Суд касаційної інстанції, в силу положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17.02.2016 по 30.03.2016 (термін проведення перевірки продовжувався на підставі наказу від 16.03.2016 № 1422), на підставі наказу від 05.02.2016 № 382, згідно направлень від 16.02.2016 № 76/26-115-13-07-01, № 735/26-15-13-04-06, № 311/26-15-13-03-03, № 123/26-15-13-06-03, № 79/26-15-13-01-02, № 78/26-15-13-01-02, керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статтею 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Сентос Централ Логістик" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 06.04.2016 № 51/26-15-14-01-02/35982565.
За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.3, пункту 138.10, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 214 786 грн, в т.ч. за 2013 рік у сумі 601 820 грн та за 2014 рік у сумі 612 966 грн;
пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 1 263 951 грн, в т.ч. за лютий 2013 року - 207 115 грн, за травень 2013 року - 207 190 грн, за липень 2013 року - 69 063 грн, за вересень 2013 року - 150 126 грн, за січень 2014 року - 69 063 грн, за березень 2014 року - 138 127 грн, за травень 2014 року - 138 127 грн, за вересень 2014 року - 139 247 грн, за листопад 2014 року - 145 893 грн, та завищено від`ємне значення (ряд.19) за грудень 2014 року на суму 25 308 грн.
На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 22.04.2016:
№ 0001301401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 1 933 889 грн., в т.ч.: за основним платежем - 1 289 259 грн, штрафні (фінансові) санкції - 644 630 грн;
№ 0001281401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1 822 179 грн, в т.ч.: за основним платежем - 1 214 786 грн, штрафні (фінансові) санкції - 607 393 грн;
№ 0001291401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 25 308 грн та застосовано штрафні санкції на суму 2 531 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно допитів посадових осіб контрагентів позивача, останні, будучи відповідальними за здійснення господарських операцій та створюючи ряд суб`єктів господарювання, які виступали учасниками операцій з надання рекламних послуг, зовсім не володіють інформацією з цього приводу і не змогли пояснити обставин щодо цих господарських операцій на загальну суму 7 887 409 грн. Матеріали справи містять акти огляду приміщень у яких здійснювали свою діяльність ТОВ "РА "Національні технології", ТОВ "Рекламна агенція ЮМ", ТОВ "Юніон Медіа", ТОВ "Медіа УМ", з яких вбачається, що усі суб`єкти господарювання були розміщені у житловому фонді (квартири); в ході огляду не встановлено будь-яких ознак фактичного перебування підприємств за місцезнаходженням (посадових осіб; офісних приміщень, вивіски тощо).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.