ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 813/6509/14
адміністративне провадження № К/9901/26687/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 (суддя Гулик А.Г.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 (Головуючий суддя Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Святецький В.В.)
у справі №813/6509/14 (876/10543/14)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон"
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" (далі - позивач, ТОВ "Інтеркоттон") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган, ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 0002832201 від 11.07.2014, №0002822201 від 11.07.2014, № 0002812201 від 11.07.2014.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до товарного звіту позивача в серпні 2013 року по магазину, який знаходиться у м. Кривий Ріг здійснювався продаж товару за цінами, нижчими від собівартості, у зв`язку з чим позивач безпідставно завищив витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток. Крім того, позивачем безпідставно завищено витрати підприємства за рахунок включення до складу витрат на збут вартості списаних малоцінних і швидкозношуваних предметів, що не використані для ведення господарської діяльності позивача. Позивачем не було надано до перевірки первинних документів, які б підтверджували надання транспортно-експедиційних послуг. Також позивач при придбанні товарів від постачальника ТОВ "Бета-Реда Україна" використовував схему банківської гарантії та не надав для перевірки первинних документів, а саме актів приймання-передачі за договорами банківських гарантій, клопотання до ПАТ АКБ "Львів" з проханням надати банківську гарантію оплати, копію банківської гарантії. Крім того, після настання обумовлених у контракті термінів проводив взаєморозрахунки з ТОВ "Бета-Реда Україна" за поставлений товар самостійно, без залучення банківських гарантій, що свідчить про невикористання таких операцій для проведення господарської діяльності.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався. що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.05.2014 до 19.06.2014 працівники Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області провели планову виїзну перевірку ТзОВ "Інтеркоттон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року до 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 26.06.2014 року № 775/13-04-2201/37123381.
Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 138.8, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з прибутку за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 на загальну суму 17 615 грн, в тому числі за IV квартал 2011 - на 13 986 грн, та за IV квартал - на суму 3629 грн та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 64 365,55 грн; вимог пункту 188.1 статті 188, пунктів 189.1, 189.9 статті 189, пункту 198.4 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 472 360 грн.
На підставі даного акту Державна податкова інспекція у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 11.07.2014 № 0002832201, яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 64 365,55 грн; № 0002822201, яким ТОВ "Інтеркоттон" визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 18 522,25 грн, в тому числі 17 615,00 грн - за основним платежем і 907,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002812201, яким ТОВ "Інтеркоттон" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 39 816,64 грн, в тому числі 31 853,31 грн - за основним платежем і 7963,33грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
За висновками перевірки зазначено про порушення позивачем вимог: пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, а саме безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрати в частині собівартості реалізації в сумі 35 899,10 грн (по магазину ТОВ "Інтеркоттон", що знаходиться в м. Кривий Ріг); підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, а саме завищено витрати підприємства за рахунок включення до складу витрат на збут вартості списаних малоцінних швидкозношуваних предметів, що не використані для ведення господарської діяльності підприємства на суму 43 634,38 грн; пункту 138.2. статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме завищено витрати на збут в розмірі 3000,00 грн, у зв`язку із включенням до складу витрат послуг з перевезення в 2013 році; підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, а саме завищено фінансові витрати на 59 926,00 грн, які були здійснені як оплата послуг банкові за надання банківських гарантій; пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.4, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, а саме занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 31 853,00 грн, в тому числі на 7179,82 грн внаслідок реалізації товару нижче собівартості, що прирівнюється до використання підприємством товару в негосподарській діяльності, на 21 802,55 грн у зв`язку з безпідставним вибуттям виробничих та невиробничих запасів із магазину в м. Кривий Ріг, який закривався і 2870,94 грн. в зв`язку із заниженням податкових зобов`язань в 4-му кварталі 2011 року у зв`язку з безпідставним вибуттям основних засобів з м. Рівне на залишкову вартість 14 354,70 грн.
Щодо висновку відповідача про завищення позивачем собівартості реалізації продукції в сумі 35 899,10 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 вказаної статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 вказаної статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 вказаного Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 вказаної статті та у статті 139 вказаного Кодексу.
Відповідно до пункту 138.6 статті 138 цього Кодексу собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Згідно з пунктом 138.4 статті 138 цього Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Пунктом 138.2 статті 138 цього Кодексу передбачено витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За правилами пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені у вказаному розділі, не дозволяється.
Судами встановлено, що реалізація товарів у магазині позивача в м. Кривий Ріг за ціною нижчою від придбання (собівартості) обумовлена тим, що ТОВ "Інтеркоттон" здійснювало акційний розпродаж товарів у зв`язку із закриттям цього магазину, що підтверджується наказом директора підприємства від 28.08.2013 № 39/1. Також, як встановлено судом, закриття магазину пов`язане із закінченням з 31.08.2013 терміну оренди приміщення, в якому розташовувався магазин.
Позивач здійснював розпродаж товарів, попередньо придбаних у ТОВ "Бета-Реда Україна" на підставі укладеного між ними договору поставки від 22.02.2011 № 14.
В серпні 2013 року собівартість реалізації товарів у магазині в м. Кривий Ріг становила 214 104,84 грн. (без ПДВ), а реалізація товарів становила 178 205,74 грн. (без ПДВ). Також в серпні 2013 року загальна сума доходу від продажу товарів по ТОВ "Інтеркоттон" склала 1 180 391,11 грн. (без ПДВ), а собівартість реалізованих товарів становила 1 106 432,04 грн. (без ПДВ), що підтверджується наданими ТОВ "Інтеркоттон" первинними документами, а саме: бухгалтерською довідкою від 10.10.2014 року; товарними звітами по магазинах в містах Сімферополь, Кривий Ріг, Хмельницький і Суми; виписаними ТзОВ "Бета-Реда Україна" видатковими накладними від 13.05.2013 № 9658, від 17.05.2013 № 9720, від 28.05.2013 № 9798, від 06.06.2013 № 9877, від 14.06.2013 № 9939, від 17.06.2013 № 9967, від 20.06.2013 № 10045, від 04.07.2013 № 10128 і від 07.07.2013 року № 15673; платіжними дорученнями ТзОВ "Інтеркоттон" про оплату вартості придбаних товарів від 08.05.2013 року № 208, від 08.05.2013 № 209, від 15.05.2013 № 228, від 21.05.2013 № 248, від 29.05.2013 року № 267, від 05.06.2013 № 281, від 05.06.2013 № 285, від 12.06.2013 № 301, від 19.06.2013 № 326, від 26.06.2013 № 346, від 03.07.2013 № 355, від 10.07.2013 № 370, від 17.07.2013 № 389 і від 24.07.2013 № 422.
Отже продаж товарів за цінами нижчими їх придбання був обумовлений об`єктивними факторами - у зв`язку з закриттям магазину, що також обумовлює і ділову мету підприємства. Крім того, податковим органом вибірково здійснено аналіз результатів діяльності підприємства з врахуванням лиш збиткових операцій та без аналізу загального фінансового стану позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість висновків податкового органу про порушення ТОВ "Інтеркоттон" вимог пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України.
Щодо висновку відповідача про завищення позивачем витрат за рахунок включення до складу витрат на збут вартості списаних малоцінних і швидкозношуваних предметів в сумі 43 634,38 грн, що не використані для ведення господарської діяльності підприємства, колегія суддів зазначає наступне.
Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України були передбачені види витрат на збут, які включали витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та належать до інших витрат операційної діяльності, які в свою чергу належать до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток.
До таких витрат позивач відніс вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів (спецодяг, спецвзуття, запобіжні пристрої), які використовувались в магазині у м. Суми, на загальну суму 43 634,38 грн.
На підтвердження факту надання малоцінних і швидкозношуваних предметів в експлуатацію саме в магазин у м. Суми позивач надав суду відомості обліку видачі (повернення) таких предметів (типова форма № МШ-7) від 19.10.2011, 20.10.2011 року, 30.10.2011, 17.11.2011, 30.11.2011 і 31.12.2011 та накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11) від 19.10.2011, 20.10.2011, 30.10.2011, 17.11.2011 і 30.11.2011. А факт наявності в магазині в м. Суми малоцінних і швидкозношуваних предметів підтверджується інвентаризаційним описом від 31.12.2013 № 1.