ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 360/4491/19
адміністративне провадження № К/9901/9623/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Новопсковської районної ради
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Гайдара А.В., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г.)
у справі №360/4491/19
за позовом ОСОБА_1
до Новопсковської районної ради
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новопсковської районної ради, в якому просила стягнути з останньої суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі №420/2288/16-а, а саме за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно у загальному розмірі 971765,01 грн.
2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги, стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно у загальному розмірі 971765,01 грн.
4. У поданій касаційній скарзі Новопсковська районна рада із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Новопсковської районної ради сьомого скликання від 12 грудня 2015 року №1/4 ОСОБА_1 було обрано заступником голови Новопсковської районної ради, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці.
6. Рішенням шостої (позачергової) сесії Новопсковської районної ради №6/1 від 3 червня 2016 року "Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 " позивачку було незаконно звільнено з займаної посади.
7. Згідно з постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року, у справі №420/2288/16-а позов ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання №6/1 від 3 червня 2016 року "Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 " та поновлено останню на посаді заступника голови Новопсковської районної ради; стягнуто з Новопсковської районної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 120992,76 грн; стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5000 грн; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць постанова суду підлягає негайному виконанню.
8. Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 24 жовтня 2018 року в справі №420/1156/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Новопсковської районної ради сьомого скликання щодо затримки у виконанні рішення суду згідно з постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі №420/2288/16-а; стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв`язку з затримкою у виконанні рішення суду в сумі 17689,00 грн та моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Зобов`язано Новопсковську районну раду вчинити певні дії, зокрема:
1) подати звіт до Марківського районного суду Луганської області про виконання судового рішення за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради "Про визнання дій Новопсковської районної ради протиправними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з затримкою у виконанні рішення суду, відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії";
2) перерахувати середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 відповідно до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі №420/2288/16-а за період з 3 червня 2016 року по 11 травня 2017 року;
3) перерахувати виплати по листку непрацездатності серія АГБ №736980 у відповідності до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року №420/2288/16-а та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між перехованими та сплаченими коштами по листку непрацездатності;
4) перерахувати сплачену компенсацію за невикористану відпустку у відповідності до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року №420/2288/16-а та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між перехованими та сплаченими коштами за компенсацію за невикористану відпустку;
5) перерахувати сплачену заробітну плату за травень 2016 року у відповідності до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між перехованими та сплаченими коштами по заробітній платі за травень 2016 року;
6) перерахувати суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 4 червня 2016 року по 11 травня 2017 року включно у відповідності до постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі №420/2288/16-а та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між нарахованими та перехованими коштами за час вимушеного прогулу за період з 4 червня 2016 року по 11 травня 2017 року включно;
7) перерахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв`язку затримкою у невиконані рішення суду за період набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України №353 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" та стягнути з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму, яка становить різницю між нарахованою сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України №353 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" та нарахованою сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з затримкою у невиконані рішення суду.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у межах суми стягнення за один місяць.
9. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року апеляційну скаргу Новопсковської районної ради задоволено, а рішення Марківського районного суду Луганської області від 24 жовтня 2018 року у справі №420/1156/17 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
10. Оскільки постанова Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі №420/2288/16-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради так і лишилась невиконаною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що для вирішення питання щодо періоду стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу необхідно визначити дату поновлення позивачки на посаді на підставі рішення суду у справі №420/2288/16-а.
12. Суд першої інстанції зробив висновок, відповідно до якого особа має право на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу тільки у випадку, якщо ця особа на момент подання позову вже поновлена на відповідній посаді. Тобто суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність позовних вимог.
13. Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на преюдиційних обставинах, установлених судами в справі №420/1156/17, а також на висновках суду апеляційної інстанції в зазначеній справі.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що положення статті 236 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) не містить як обов`язкову підставу для її застосування - факт поновлення особи на роботі, а передбачає лише факт затримки виконання судового рішення. Такий факт встановлений судом у цій справі та не є спірним. Водночас спірний у цій справі період затримки виконання судового рішення для стягнення середнього заробітку, зокрема, кінцева дата, самостійно визначена позивачкою як належний спосіб захисту його права.
15. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
16. Таким чином, згідно зі статтею 236 КЗпП проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
17. Оскільки, як зазначив суд апеляційної інстанції, відповідач не оспорював правильність наданого позивачкою розрахунку, то суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що позивачкою порушено вимоги пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України, оскільки нею вже подавався інший позов з тим самим предметом та з тих самих підстав у справі №420/1156/17 і їй відмовлено у його задоволенні.
19. Так, у постанові від 6 лютого 2019 року у вказаній справі за позовом ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради Перший апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними.
20. Як наслідок, стверджує відповідач, при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не врахував вимоги частини четвертої статті 78 КАС України відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
21. При наведенні вказаних доводів відповідач посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 6 вересня 2019 року у справі №804/10237/13-а, від 29 листопада 2019 року у справі №826/6222/15, від 31 січня 2019 року у справі №809/551/17, від 21 листопада 2019 року у справі №344/8720/16-а, від 15 серпня 2019 року у справі №823/782/16.
22. Крім того скаржник стверджує, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не досліджувалось надана відповідачем суду довідка про заробітну плату із відображенням усіх її складових від 15 листопада 2019 року вих. №5-5/6-765. Зазначене порушення призвело до неправильного обрахунку загального розміру середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 . На переконання відповідача, згадана сума становить 537493,68 грн.
23. Звертаючи увагу на факт перевищення сумою позовної вимоги п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідач стверджує про те, що заявлений позов повинен був розглядатися за правилами загального позовного провадження, оскільки суд першої інстанції помилково відніс цю справу до справ незначеної складності та розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження. Такі думки автора касаційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 12 КАС України зазначена в цьому пункті категорія справ розглядається виключно за правилами загального позовного провадження.
24. Також Новопсковська районна рада у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що Першим апеляційним адміністративним судом безпідставно не було прийнято до уваги та не розглянуто клопотання від 6 березня 2020 року №5-5/6-140 про відкладення розгляду справи, що позбавило можливості відповідача особисто бути присутнім через свого представника у судовому засідання і надавати свої пояснення у цій справі.
25. У відзиві на касаційну скаргу представник позивачки, спростовуючи доводи відповідача щодо посилання на частину четверту статті 78 КАС України, стверджує, що стосовно стягнення середнього заробітку Першим апеляційним адміністративним судом у справі №420/2288/16-а надано правову оцінку застосуванню положень статті 236 КЗпП України, а не встановлено обставини справи. До того ж, на думку автора відзиву на касаційну скаргу, відповідач помилково ототожнює встановлені судом обставини з його висновками.
26. З приводу, як стверджує відповідач, помилковості віднесення цієї справи судом першої інстанції до категорії справ незначної складності, позивач зауважує про те, що з огляду на положення пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України ця справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
27. Щодо твердження скаржника про неправильність розрахунку суми позову позивач звертає увагу на відсутність заперечень з його боку впродовж розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
28. Разом з тим позивач звертає увагу на фактичне визнання відповідачем розрахунку середнього заробітку в сумі 537493,68 грн. З таким розрахунком погоджується й автор відзиву на касаційну скаргу, тому просить касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення змінити, стягнувши середній заробіток у зазначеній сумі.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
30. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 4 частиною четвертою статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
31. Спір у справі, що розглядається виник з приводу наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду у справі №420/2288/16-а за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року.
32. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.