ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2021 року
м.Київ
справа №560/2146/19
адміністративне провадження №К/9901/10958/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Михайлова О.О. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Гонтарука В.М., суддів Білої Л.М., Курка О.П.
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Хмельницької області, в якому з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Хмельницької області Синишина Олега Романовича №142к від 28.02.2019;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Хмельницької області Синишина Олега Романовича №538к від 24.06.2019;
- поновити його на посаді старшого слідчого відділу прокуратури Хмельницької області з 28.02.2019 або надати іншу рівнозначну посаду;
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.03.2019 по день ухвалення судового рішення у справі.
2. На обґрунтування позову зазначає про протиправність його звільнення, оскільки звільнення відбулося на підставі заяви, яка не відображає дійсного наміру звільнитися за власним бажанням.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. 27.02.2019 ОСОБА_1 на ім`я прокурора Хмельницької області Синишина О.Р. було подану заяву про звільнення його з 28 лютого 2019 року з посади старшого слідчого відділу прокуратури області та органів прокуратури Хмельницької області за власним бажанням (п.7 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру").
4. 28.02.2019 наказом №142к прокурора Хмельницької області звільнено радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого відділу прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури Хмельницької області за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру"). Підстава: заява ОСОБА_1 .
5. Згідно з актом від 28.02.2019 відповідачем зафіксовано, що 28.02.2019 позивач повідомлений про звільнення начальником відділу роботи з кадрами Сідельниковим Р.В. в телефонному режимі. При цьому ОСОБА_1 зобов`язався до кінця робочого дня 28.02.2019 з`явитися у відділ роботи з кадрами для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки. Проте ОСОБА_1 28.02.2019 у відділ роботи з кадрами так і не з`явився, а по телефону повідомив, що перебуває на лікарняному. Документів про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 в прокуратуру області не надав.
6. Неодноразово, листами начальника відділу роботи з кадрами прокуратури області 10-60 вих-19 від 01.03.2019, 11-80 вих-19 від 12.03.2019, 11-107 вих-19 від 02.04.2019, 11-125 вих-19 від 09.04.2019 позивач повідомлявся про необхідність одержання трудової книжки у зв`язку зі звільненням.
7. З наказом №142к від 28.02.2019 позивач ознайомився 10.06.2019, про що свідчить відповідна відмітка про дату ознайомлення в даному наказі.
8. 11.06.2019 позивачем було подано заяву від 10.06.2019 на ім`я прокурора Хмельницької області Синишина О.Р., в якій він просив не розглядати його заяву від 27.02.2019 про звільнення його за власним бажанням, оскільки на час написання заяви перебував на стаціонарному лікуванні, а також розглянути питання про скасування наказу №142к від 28.02.2019 про його звільнення.
9. Наказом прокурора Хмельницької області від 24.06.2019 №538К "Про зміну наказу про звільнення" змінено наказ прокурора Хмельницької області від 28.02.2019 №142к: вважати датою звільнення радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого відділу прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури Хмельницької області за власним бажанням 7 березня 2019 року. Підстава: заява ОСОБА_1, листки непрацездатності.
10. У вказаному наказі зазначено про звернення 11.06.2019 ОСОБА_1 із заявою про врахування поданих ним листків непрацездатності. Відповідно до листків непрацездатності №209947 та №623668 ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 27.02.2019 по 07.03.2019 та мав приступити до роботи з 08.03.2019, що стало підставою для зміни дати звільнення.
11. Листом прокурора Хмельницької області №11-2004-19 від 25.06.2019 позивача повідомлено, що подана заява про звільнення за власним бажанням 27.02.2019 розглянута. Наказом прокурора області №142к від 28.02.2019 його звільнено з посади старшого слідчого відділу прокуратури області та органів прокуратури Хмельницької області за власним бажанням. Підстав для скасування зазначеного наказу не вбачається. Відповідно до листків непрацездатності №209947 та №623668 він перебував на лікарняному з 27.02.2019 по 07.03.2019 та мав приступити до роботи з 08.03.2019. Наказом прокурора області змінено дату звільнення з 28.02.2019 на 07.03.2019.
12. Уважаючи своє звільнення неправомірним позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
13. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
14. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог Закону України "Про прокуратуру" та КЗпП України при звільнення позивача.
Посилаючись на п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначив, що відповідно до пояснень наданих позивачем в судовому засіданні, останній з власної ініціативи подав 27.02.2019 заяву про звільнення, жодного тиску зі сторони відповідача до нього не застосовано.
Щодо доводів позивача, що написана ним заява про звільнення 27.02.2019 не відображає дійсного наміру звільнитися за власним бажанням та внаслідок хвороби позивач не усвідомлював значення своїх дій, суд зазначив, що з моменту написання позивачем заяви про звільнення та заяви у якій позивач просив не розглядати заяву про звільнення, пройшло більше трьох місяців, про що позивач не міг не знати. Однак до відповідача не з`являвся, з наказами не знайомився.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
15. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
16. На обґрунтування касаційної скарги позивач з посиланням на позицію Верховного Суду щодо порядку застосування норм загального та спеціального законодавства, зазначає про необхідність застосування до спірних відносин приписів Кодексу законів про працю України, які стосуються звільнення працівника за власним бажанням, оскільки Законом України "Про прокуратуру" питання про звільнення прокурорів за власним бажанням не врегулювано.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
17. За правилами частини третьої статті 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
19. Фактично єдиним доводом касаційної скарги є аргумент позивача, що при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, роботодавець може звільнити працівника у день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення (переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, тощо), що передбачено трудовим законодавством, яке підлягає, на думку позивача, застосуванню до спірних відносин.
20. Так Суд погоджується з доводом позивача, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.
21. Такий висновок щодо порядку застосування норм загального і спеціального законодавства неодноразово викладався у постановах Верховного Суду.