ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 808/5653/14(СН/808/1/17)
адміністративне провадження № К/9901/4955/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (головуючий суддя Лазаренко М.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя Божко Л.А., судді: Лукманова О.М., Дадим Ю.М.) у справі №808/5653/14 (СН/808/1/17) за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач, платник податків) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просив визнати дії податкового органу щодо складання податкових повідомлень-рішень протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2014 року №1693-15, №1692-15, №1688-15, №1696-15, №1695-15, №1689-15, №1694-15, №1691-15, №1690-15 та від 29 серпня 2014 року №1802-15.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом в порушення вимог пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України направлені спірні податкові повідомлення-рішення без розрахунків податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій до кожного з них, а лише один на всі. Вказує на порушення податковим органом вимог пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України в частині строків нарахування фізичним особам сум земельного податку, оскільки всі оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом після 01 липня поточного року. Зазначає про подвійне нарахування сум земельного податку на вказаний об`єкт оподаткування.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо недотримання встановленого пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України строку нарахування суми земельного податку та вимог пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України в частині не складання та не надіслання розрахунку донарахованих грошових зобов`язань до кожного оскаржуваного платником податків податкового повідомлення-рішення форми "Ф". Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2014 року №1690-15. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
За результатами апеляційного перегляду, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2014 року №1690-15. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
За результатами касаційного перегляду судових рішень першої та апеляційної інстанцій, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2016 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, скасовано судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення Вищого адміністративного суду України вмотивовано тим, що судовими інстанціями не перевірялась правильність розрахунків земельного податку по кожній земельній ділянці з урахуванням даних державного земельного кадастру та не визначався розмір пропорційної частки прибудинкової території, за яку позивач також повинен платити земельний податок.
За результатами нового розгляду справи, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2014 року №1691-15, №1694-15, №1692-15, №1693-15, №1688-15, №1690-15 та від 29 серпня 2014 року №1802-15. В іншій частині позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування земельного податку на земельну ділянку під нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, за період 1012, 2013 та 2014 роки проведено контролюючим органом правильно. Оскільки податковим органом нараховувався земельний податок на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3, під розташованим нежитловим приміщенням, право власності на яке позивачем не зареєстроване в установленому законом порядку, відсутні підстави для нарахування земельного податку на вказану земельну ділянку. Податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2014 року №1693-15, №1692-15, №1688-15, №1696-15, №1695-15, №1694-15, №1691-15, №1690-15 та від 29 серпня 2014 року №1802-15 прийняті з порушенням строку.
Не погодившись з прийнятим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, за результатами розгляду яких постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду 15 травня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання дій щодо складання податкових повідомлень-рішень протиправними.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач, як власник нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року в частині відмови у задоволені позову і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які полягають у тому, що позивач не є власником нежитлових приміщень на підставі рішень виконкому Запорізької міської ради. Вважає, що право власності або право користування на земельну ділянку, до особи, яка набула право власності на житлове приміщення в багатоквартирному, багатоповерховому житловому будинку, не переходить. Зазначає, що судами не враховано, що нежитлове приміщення позивача розташовано в багатоповерховому, багатоквартирному житловому будинку, де розташовані на цій же земельній ділянці приміщення, власниками яких є інші особи. Посилається на те, що позивач є платником єдиного податку та здавав приміщення в оренду Публічному акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів", який сплачував податок на землю до Державного бюджету України.
Від відповідача 26 березня 2018 року надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
Від позивача 12 квітня 2018 року, 11 червня 2018 року, 05 листопада 2018 року, 10 грудня 2018 року та 30 серпня 2019 року надійшли пояснення та додаткові пояснення, в яких позивач наполягає на скасуванні судових рішень та прийняття рішення про задоволення позовних вимог з підстав того, що він не є власником нежитлових приміщень та за ним не зареєстровані земельні ділянки, на яких розташовані приміщення. Зазначає, що податковим органом в подібних правовідносинах задоволено скаргу платника податків на рішення податкового органу з підстав відсутності факту реєстрації права власності або користування на земельні ділянки за позивачем.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.