ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа №816/5634/13-а
адміністративне провадження №К/9901/32033/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 (головуючий суддя Макаренко Я.М., судді: Шевцова Н.В., Мінаєва О.М.) у справі №816/5634/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" до Кременчуцької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до суду із позовом до Кременчуцької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2013 №0001192301/487.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для оподаткування операцій з передачі житла, оскільки оподаткування операцій з будівництва житла здійснювалося під час отримання коштів від Фонду будівництва житла. Оподаткування операцій з передачі житла новим власникам - довірителям Фонду є неправомірним.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 у задоволені позовних вимог відмовлено.
За наслідками касаційного перегляду вказаних судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 касаційну скаргу товариства задоволено частково, судові рішення попередніх інстанцій скасовані та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення касаційного суду вмотивовано тим, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки обставинам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема, щодо укладення договору про внесення змін від 18 липня 2008 №1 до Генерального договору на забудову від 18 лютого 2008 №ФБ08.0102/08, за змістом якого до обʼєктів інвестування житлового призначення будуть входити 64 квартири та 5 офісних приміщень у житловому буд. №37 (друга черга) кварталу №278 у м. Кременчук Полтавської області, та щодо декларування та сплати позивачем податкових зобовʼязань у період 2008 першої половини 2009 на час введення в експлуатацію 64 квартир та 5 офісних приміщень другої черги будівництва буд.37 у м. Кременчук Полтавської області; щодо правових наслідків укладення позивачем договору відчуження майнових прав на обʼєкт незавершеного будівництва житлового призначення з Державною іпотечною установою та договору відступлення майнових прав з ВАТ "Кредитпромбанк". Колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно надати належну правову оцінку усім доводам позивача, встановити наявність обʼєкту оподаткування податком на додану вартість у господарських операціях, здійснених позивачем на підставі укладених договорів, в результаті чого дійти обґрунтованого висновку про підставність визначення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням суми податкового зобовʼязання по податку на додану вартість та, як наслідок, про наявність чи відсутність законних підстав для задоволення позову.
За результатами нового розгляду справи постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
За наслідками касаційного перегляду наведених судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2016 вищевказані судові рішення були скасовані і справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, з посиланням на передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд касаційної інстанції зазначив, що при новому розгляді справи слід зʼясувати та перевірити обставини дотримання вимог контролюючого органу щодо порядку визначення рівня звичайних цін під час проведення перевірки платника податків та донарахування податкових зобовʼязань за спірним податковим повідомленням-рішенням.
За результатами повторного нового розгляду справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості нарахування позивачу податкових зобовʼязань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін, оскільки встановлена контролюючим органом загальна інвентаризаційна вартість квартир є нижчою від вартості квартир, визначеної забудовником, а тому підпадає під визначення звичайної ціни.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, за результатами розгляду якої, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 апеляційну скаргу підприємства задоволено, скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2013 №0001192301/487.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками контролюючого органу, що операції з першої поставки новозбудованого житла, незалежно від джерел фінансування, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах, але не погодився з визначенням бази оподаткування спірних операцій, внаслідок не дотримання контролюючим органом вимог законодавства щодо застосування звичайних цін.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 .
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у тому, що ним не враховано, що перевіркою не встановлено відображення у податковому обліку підприємства операцій з поставки житла у період передачі права власності на обʼєкти інвестування. Зазначає, що позивачем не задекларовані податкові зобовʼязання, повʼязані з реалізацією квартир. Посилається на наявність судового рішення у справі №816/3064/13-а, яким, на думку позивача, встановлені обставини з приводу заниження позивачем податкових зобовʼязань з податку на додану вартість від реалізації обʼєктів інвестування (квартир).
Позивачем надані заперечення на касаційну скаргу, в яких останній просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 по 30 червня 2012 за результатами якої складено акт від 30 листопада 2012 № 5096/22-209/32275458 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 № 0013952301/2162, яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на додану вартість на суму 3 517 785 грн, в тому числі за основним платежем у розмірі 2 814 228 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 703557 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено платником податків в адміністративному порядку, за результатами якого рішенням Державної податкової служби у Полтавській області від 01 березня 2013 за №500/10/10.2-07, у звʼязку із виявленням допущеної арифметичної помилки у розрахунку заниженого податкового зобовʼязання за червень 2010 , скасовано податкове повідомлення - рішення від 20 грудня 2012 № 0013952301/2162 в частині збільшення грошового зобовʼязання з податку на додану вартість в розмірі 465 523,75 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 374 419 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 91104, 75 грн. Державна податкова служба у Полтавській області у своєму рішенні погодилась із висновком Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем пунктів 1.4, 1.6, 1.18 статті 1, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість.
На підставі зазначеного рішення відповідачем 11 березня 2013 прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001192301/487 яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на додану вартість на суму 3 052 261,25 грн, в тому числі за основним платежем у розмірі 2 439 809 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 612 452,25 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством (забудовник) та ВАТ "Кредитпромбанк" (управитель) укладено генеральний договір на забудову від 18 лютого 2008 за №ФБ 08.0102/08, за умовами якого управитель замовляє забудовнику будівництво обʼєктів будівництва, введення їх в експлуатацію та передачу довірителям (установники управління майном - фізична або юридична особа, яка передала кошти в управління управителю на підставі договору про участь у фонді з метою отримання у власність закріпленого за нею обʼєкта інвестування) у власність обʼєктів інвестування, що є у складі обʼєктів будівництва.
За умовами додаткової угоди від 18 лютого 2008 № 1 про визначення обʼєкту будівництва до Генерального договору на забудову від 18 лютого 2008 №ФБ08.0102/08 та Переліку обʼєктів інвестування, що надаються до розміщення Управителем ФФБ від 18 лютого 2008 , обʼєктами інвестування житлового призначення виступають 56 квартир та 5 офісних приміщень II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчук Полтавської області квартал 278. Згідно графіку фінансування обʼєкту будівництва від 18 лютого 2008 загальний розмір запланованого фінансування склав 16 259 449 грн.
За договором відступлення майнових прав від 18 лютого 2008 № ВП08.0102/08, з метою забезпечення своїх зобовʼязань перед ВАТ "Кредитпромбанк" по Генеральному договору на забудову від 18 лютого 2008 № ФБ08.0102/08, позивач відступає на користь ВАТ "Кредитпромбанк" майнові права на 56 квартир та 5 офісних приміщень II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчук Полтавської області квартал 278.
За договором доручення від 18 лютого 2008 № ДР08.0102/08 ВАТ "Кредитпромбанк" зобовʼязується виконувати від імені та за рахунок позивача функції забудовника 56 квартир та 5 офісних приміщень II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчук Полтавської області квартал 278.
За іпотечним договором від 18 лютого 2008 № ІП08.01.02/08 з метою забезпечення своїх зобовʼязань перед ВАТ "Кредитпромбанк" за Генеральним договором на забудову від 18 лютого 2008 № ФБ08.0102/08, Товариство передає в заставу майнові права на обʼєкти будівництва, що будуються, а саме 56 квартир та 5 офісних приміщень II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчук Полтавської області квартал 278.
Оскільки, Фонд фінансування будівництва знайшов можливість залучити кошти у необхідній кількості тільки для 21 квартири та 5 офісних приміщень II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчук Полтавської області квартал 278, позивач отримав кредитні кошти на будівництво II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчук Полтавської області квартал 278 від ВАТ "Кредитпромбанк" в сумі 7,5 млн. грн. за кредитним договором від 18 лютого 2008 № 04/05/08-КЛТ.
З метою подальшої реалізації квартир II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчук Полтавської області квартал 278 між позивачем та Державною іпотечною установою були укладені договори відчуження майнових прав на обʼєкт незавершеного будівництва житлового призначення від 25 серпня 2009 та від 01 вересня 2009 за якими підприємство передало Державній іпотечній установі 32 квартири II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчук Полтавської області квартал 278 -114, 115, 118, 122, 126, 130, 134, 135, 138, 139, 142, 143, 144, 146, 149, 150, 153, 154, 157, 160, 161, 162, 165, 166, 169,170, 173, 174, 177 та 119, 136, 140.
Залишок квартир в кількості 11 одиниць II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчук Полтавської області квартал 278, було реалізовано протягом 2010 фізичним особам.
Актом перевірки встановлено порушення підприємством пунктів 1.4, 1.6, 1.18 статті 1, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР) пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємством неправомірно занижено податкові зобовʼязання з податку на додану вартість від реалізації обʼєктів інвестування за звичайними цінами в загальній сумі 3086874 грн.
Контролюючий орган в обґрунтування невідповідності рівню звичайних цін вартості обʼєктів інвестування посилається на наявність протоколу від 14 липня 2008 №22 засідання Комісії підприємства по визначенню поточної вартості вимірної одиниці - 1 кв.м. площі 9-ти поверхового 64-х квартирного житлового будинку в Полтавській області м. Кременчук квартал 278, буд 37, згідно додатку №1 якого, загальна вартість обʼєкту інвестування становить 18 088 663, 75 грн.
Актом перевірки на підставі отриманих від Комунального господарства "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" технічних паспортів реалізованих квартир встановлено, що загальна інвентаризаційна вартість квартир склала 15 019 036 грн.
Оскільки загальна інвентаризаційна вартість квартир є нижчою за суму, яка зазначена позивачем згідно вищевказаного протоколу визначення поточної вартості обʼєкту інвестування, податковий орган, посилаючись підпункт 1.20.51 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 №334/94-ВР (надалі - Закон №334/94-ВР) та на матеріали технічної інвентаризації дійшов висновку про невідповідність рівню звичайних цін вартості обʼєктів інвестування.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вартість деяких квартир згідно актів-приймання передачі квартир та інвентаризаційної вартості є меншою від вартості встановленої протоколом засідання Комісії підприємства та договором відчуження майнових прав на обʼєкт незавершеного будівництва, а по деяким квартирам навпаки вартість згідно актів-приймання передачі квартир та інвентаризаційної вартості більша ніж вартість встановлена протоколом засідання Комісії підприємства та договором відчуження майнових прав на обʼєкт незавершеного будівництва.