ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м.Київ
справа № 815/6191/15
адміністративне провадження № К/9901/24821/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року (суддя Свида Л.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року (головуючий суддя Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Милосердний М.М.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 жовтня 2015 року №0000912102, №0000922102 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно в сумах 696,00 грн. та 17 000,00 грн.
В позовній заяві Підприємець вказувала на безпідставність висновку контролюючого органу про порушення нею норм законодавства щодо зберігання алкогольних напоїв та ведення обліку товарних запасів, адже позивач не здійснювала продаж алкогольних напоїв та не отримувала для цього відповідної ліцензії, при цьому податковим органом не встановлено обставин реалізації в кафе позивача алкогольних напоїв (зокрема, пива, яке знаходилось в холодильнику), враховуючи, що останні призначені для власного споживання; крім того позивач не повинна вести облік товарних запасів, оскільки зареєстрована як платник єдиного податку 2 групи.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи та встановивши, що ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями Підприємцем не отримувалась, а також зважаючи на те, що законодавством умовою обов`язкового внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру місць зберігання визначено його відокремленість від місця реалізації, проте пиво, яке знаходилось в кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", призначалось для власного споживання й продаж цього алкогольного напою відвідувачам закладу не здійснювався, що не спростовано відповідачем, дійшли висновку про помилковість тверджень контролюючого органу про порушення позивачем приписів статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-BP (далі - Закон №481); водночас беручи до уваги, що Підприємець зареєстрована як платник єдиного податку 2 групи, суди вказали про недопущення нею порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265) та, як наслідок, - безпідставність застосування штрафних санкцій.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки, просила їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 09 липня 2010 року, за КВЕД здійснює діяльність ресторанів, послуг мобільного харчування, обслуговування напоями та є платником єдиного податку ІІ групи.
На підставі договору оренди №9 від 20 квітня 2015 року позивач здійснює свою діяльність на території б/в "Чайка", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1").
В період з 29 серпня 2015 року по 07 вересня 2015 року посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області проведена фактична перевірка з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, господарської одиниці - кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в якій здійснює господарську діяльність Підприємець, за результатами якої складено акт №240/15-32-21-02/ НОМЕР_1 від 08 вересня 2015 року.
Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем статті 15 Закону №481 у зв`язку зі зберіганням у кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" алкогольних напоїв (пива) у місці зберігання, не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, та пункту 12 статті 3 Закону №265 з огляду на неведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
На підставі виявлених порушень Інспекцією 02 жовтня 2015 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000912102 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 696,00 грн. та №0000922102 про застосування штрафних санкцій в розмірі 17 000,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятими Інспекцією податковими повідомленнями-рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, Підприємець звернулась до суду з позовом у даній справі.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд дійшов наступного висновку.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон №481.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №481 алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування; місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів; місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.