ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 420/7705/19
адміністративне провадження № К/9901/32189/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні, як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 420/7705/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 20 листопада 2019 року № 1738-о, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, прийняте у складі головуючого судді Тарасишиної О.М.,
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П. суддів Домусчі С.Д., Кравця О.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, (далі - відповідач, ГУ ДФС в Одеській області) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якому просила:
1.1 визнати незаконним та скасувати наказ ГУ ДФС в Одеській області від 20 листопада 2019 року № 1738-о "Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 21 жовтня 2019 року № 1591-о" про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з займаної посади начальника відділу обслуговування платників Подільського управління ГУ ДФС в Одеській області у зв`язку з реорганізацією, змінами в організації виробництва та праці відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу";
1.2 поновити ОСОБА_1 на попередній посаді начальника відділу обслуговування платників Подільського управління ГУ ДФС в Одеській області з 21 листопада 2019 року;
1.3 стягнути з ГУ ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 листопада 2019 року по день ухвалення судового рішення про поновлення на попередній посаді;
1.4 стягнути з ГУ ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконним звільненням з займаної посади, державної служби в розмірі 100000 грн.
2. На обґрунтування позову позивач зазначила, що 19 серпня 2019 року їй надано попередження про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією ГУ ДФС в Одеській області шляхом приєднання до ГУ ДПС в Одеської області. У цьому випадку фактично змінилася назва: Державна фіскальна служба (ДФС) на Державну податкову службу (ДПС), без зміни в шатному розписі, назві відділу та функцій відділу згідно Положення про відділ обслуговування платників Подільського управління Головного управління ДФС в Одеській області.
2.1. 20 листопада 2019 року позивач стала до роботи й надала листок непрацездатності до відділу кадрів, де її ознайомили з наказом від 20 листопада 2019 року про звільнення її з посади, вручили копію цього наказу та трудову книжку, з якої із запису № 41 стало відомо, що наказом №1591-о від 21 жовтня 2019 року було припинено державну службу та звільнено з займаної посади начальника відділу обслуговування платників Подільського управління ГУ ДФС в Одеській області у зв`язку з реорганізацією ГУ ДФС в Одеській області, за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та згодом запис № 41 у трудовій книжці визнано недійсним.
3. Відповідач проти задоволення позову заперечував зазначивши, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі наказів ГУ ДПС в Одеській області від 18 вересня 2019 року № 1 "Про введення в дію організаційної структури "Головного управління ДПС в Одеській області" та від 19 вересня 2019 року № 2 "Про введення в дію штатного розпису на 2019 рік Головного управління ДПС в Одеській області". Так, на думку відповідача, Головне управління ДФС в Одеській області діяло в межах та на підставі норм чинного законодавства та ніяким чином не було порушено права позивача.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Згідно з трудової книжки, ОСОБА_1, працювала в Державній податковій інспекції м. Котовська (нині м. Подільськ) на різних посадах з 15 листопада 1993 року, наказ № 22-лб від 15 листопада 1993 року, запис № 3 у трудовій книжці.
5. Наказом від 07 листопада 2018 року № 904-о, запис № 39, переведена на посаду начальника відділу обслуговування платників Подільського управління ГУ ДФС в Одеській області як переможець конкурсу.
6. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
7. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, у тому числі ГУ ДПС в Одеській області.
7.1. Пунктом 2 цієї постанови визначено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.
7.2. Відповідно до цього додатку ГУ ДФС в Одеській області як територіальний орган ДФС, який реорганізується, приєднано до ГУ ДПС в Одеській області.
8. Згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, а пунктом 4 визначено, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
9. 19 серпня 2019 року позивачу надано для ознайомлення попередження про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією ГУ ДФС в Одеській області шляхом приєднання до ГУ ДПС в Одеської області.
10. Як зазначено у позові, 21 жовтня 2019 року начальник Подільського управління викликав позивача до свого кабінету, де фахівець відділу кадрів ГУ ДФС (ДПС) в Одеській області надав ОСОБА_1 письмову пропозицію щодо нових посад в одному екземплярі, а саме: посада головного податкового інспектора відділу заборгованості Подільського управління ГУ ДПС в Одеській області та посада начальника Савранської ДПІ Подільського управління ГУ ДПС в Одеській області.
11. Позивач зазначила, що оскільки після реорганізації нічого не змінилось: ані назва відділу, не відбулось скорочення чисельності працівників та штату відділу, не змінились функції відділу згідно Положення про відділ, а також не було ніяких пояснень з боку керівництва, за який проступок її карають, позивач написала, що "не згодна", та просила надати другий екземпляр вказаної пропозиції, але їй відмовили й зауважили, що його можливо отримати згідно заяви у ГУ ДПС в Одеській області.
11.1. В подальшому, після вказаної розмови позивачу, як вона зазначає у позові стало зле, внаслідок чого піднявся тиск, тому остання звернулася до лікарні, в якій після огляду, лікар направив її на стаціонарне лікування, на якому вона перебувала до 20 листопада 2019 року (копії листків непрацездатності додані до позовної заяви).
11.2. 20 листопада 2019 року позивач надала листок непрацездатності до відділу кадрів, де її ознайомили з наказом від 20 листопада 2019 року про звільнення з посади, вручили копію цього наказу та трудову книжку, з якої із запису № 41 стало відомо, що наказом від 21 жовтня 2019 року №1591-о ОСОБА_1 вже було припинено державну службу та звільнено з займаної посади начальника відділу обслуговування платників Подільського управління ГУ ДФС в Одеській області у зв`язку з реорганізацією ГУ ДФС в Одеській області, за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та згодом запис № 41 у трудовій книжці визнано недійсним.
12. Наказом ГУ ДФС в Одеській області від 20 листопада 2019 року № 1738-0 "Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 21 жовтня 2019 року №1591-о" позивачу припинено державну службу та звільнено з займаної посади начальника відділу обслуговування платників Подільського управління ГУ ДФС в Одеській області у зв`язку з реорганізацією, змінами в організації виробництва та праці, але вже відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
13. Згідно з наказу від 20 листопада 2019 року № 1738-о підставою для припинення державної служби та звільнення позивача з займаної посади були накази ГУ ДПС в Одеській області від 18 вересня 2019 року № 1 "Про введення в дію організаційної структури Головного управління ДПС в Одеській області" та від 19 вересня 2019 року №2 "Про введення в дію штатного розпису на 2019 рік ГУ ДПС в Одеській області", але з цими наказами, а саме їх змістом та наслідками, як вказує позивач, взагалі фактично не було ознайомлено.
14. Відповідно до довідки ГУ ДПС в Одеській області середньоденна заробітна плата позивача становить 504,80 грн.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.
15. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, позов задоволено частково:
15.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС в Одеській області від 21 жовтня 2019 року № 1591-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", наказ ГУ ДФС в Одеській області від 20 листопада 2019 року № 1738-о "Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 21 жовтня 2019 року № 1591-о".
15.2. Зобов`язано ГУ ДФС в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу обслуговування платників Подільського управління ГУ ДФС в Одеській області.
15.3. Стягнуто з ГУ ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 листопада 2019 року по 20 травня 2020 року у розмірі 62090,40 грн..
15.4. В решті позовних вимог відмовлено.
16. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржувані накази прийняті не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України у зв`язку з відсутністю юридичного факту (скорочення посади внаслідок реорганізації), який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, оскільки як посада начальника відділу обслуговування платників Подільського управління ГУ ДФС в Одеській області, на якій перебувала позивач, так і посада начальника відділу обслуговування платників Подільського управління ГУ ДПС в Одеській області на час звільнення позивача були вакантними.
16.1. Додатково суди попередніх інстанцій зазначили, що на час попередження позивача про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією ГУ ДФС в Одеській області шляхом приєднання до ГУ Державної податкової служби в Одеської області діяла редакція частини п`ятої статті 22 Закону України "Про державну службу", яка передбачала, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.
16.2. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій зауважили, що відповідачем не надано доказів про те, що при скороченні штату були залишені працівники із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці ніж позивач.
IV. Касаційне оскарження
17. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС в Одеській області подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 26 листопада 2020 року.
18. У касаційній скарзі ГУ ДПС в Одеській області просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
19. На обґрунтування касаційної скарги ГУ ДПС в Одеській області зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 22 Закону України "Про державну службу" зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ у новій редакції у подібних правовідносинах.
19.1. За твердженням ГУ ДПС в Одеській області, на момент звільнення позивача з посади діяла редакція вказаної статті, яка передбачала, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
20. 03 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 420/7705/20 з Одеського окружного адміністративного суду.
21. 15 грудня 2020 року справа № 420/7705/20 надійшла до Верховного Суду.
22. 28 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника позивача на касаційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області в якому представник позивача спростовуючи доводи касаційної скарги просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
23. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
25. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
27. Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.
28. За змістом статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємств, установ, організацій, скорочення численності або штату працівників.
28.1. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
28.2. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
29. Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.