ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2021 року
Київ
справа №161/17390/17
адміністративне провадження №К/9901/48561/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Рудської С.М. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бруновської Н.В. (головуючий), суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. у справі за його позовом до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати протиправною відмову відповідача від 12 жовтня 2017 року у призначені йому пенсії за вислугу років;
1.2 - зобов`язати відповідача призначити та нарахувати йому пенсію за вислугу років згідно частини першої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) з моменту звернення.
2. Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що у пенсійного органу на момент звернення позивача із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років не було правових підстав для її задоволення відповідно до Закону №1697-VII.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 28 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону № 1697-VII.
3.2 Листом №414/М-01 від 12 жовтня 2017 року пенсійний орган відмовив позивачу у задоволенні заяви мотивуючи це тим, що відповідно до частини п`ятої розділу ІІІ Закону України від 2 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VIII) з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України "Про прокуратуру". Тобто з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про прокуратуру" не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення судів та направити справу на новий розгляд.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначив зокрема, що неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, відповідно до прикінцевих положень Закону №213-VIII, звузили його соціальні гарантії, а саме: гарантоване Конституцією України право на пенсійне забезпечення, яке передбачає право на пенсійне забезпечення у відповідності до положень статті 86 Закону №1697-VII .
5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2021 року змінив відповідача у цій справі з Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
7. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Питання призначення пенсії працівникам прокуратури до 1 червня 2015 року регулювалося статтею 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-XII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1789-XII).
10. Згідно з пунктом 5 Розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII (який діяв на час виникнення спірних відносин) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
11. Оскільки такий закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, то з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону №1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.