ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 812/441/17
адміністративне провадження № К/9901/39309/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду у складі судді Борзаниці С.В. від 20 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сухарька М.Г. від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2016 року №0012491301.
Обґрунтовуючи позов, окрім іншого, вказувала на безпідставність визначення контролюючим органом зобов`язань із орендної плати з використанням нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьку, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка та коефіцієнтів орендної плати, затверджених рішеннями Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 29 березня 2011 року року №431 та від 28 квітня 2011 року №516 відповідно, адже такі рішення визнано протиправними та скасовано у судовому порядку.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 20 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, позов задовольнив; визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що додаткову угоду до договору оренди, яку укладено на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 29 березня 2011 року №431 "Про затвердження нормативно грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синенький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", визнано недійсною рішенням Господарського суду Луганської області від 04 квітня 2017 року по справі №913/212/17, яке набрало законної сили, тому підстав для збільшення ФОП податкового зобов`язання із орендної плати внаслідок затвердження нової нормативно грошової оцінки землі відсутні.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив про помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки на момент проведення перевірки у ФОП не було законних підстав для зменшення податкових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки за 2014-2016 роки шляхом подання уточнюючих податкових декларацій, адже додаткова угода до договору оренди землі була чинною. Вважає, що сам факт скасування рішення міської ради, на виконання якого було укладено додаткову угоду, не свідчить автоматично про нікчемність останньої.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 04 грудня 2000 року за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладений нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки від 23 жовтня 2002 року №296, у відповідності до пункту 1 якого на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 30 липня 2002 року №143 в оренду передається земельна ділянка площею 0,0047 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 й нормативна грошова оцінка її становить 10272,32 грн., коефіцієнт орендної плати складає 2,7.
16 грудня 2011 року на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 29 березня 2011 року №431 "Про затвердження нормативно грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синенький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" між орендодавцем - Сєвєродонецькою міською радою та орендарем - ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №б/н до договору оренди землі №296, згідно пункту якої у розділі "Предмет договору" абз. 4 договору змінено на - "нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №4412900000:06:029:0095 становить 49800,26 гривень".
Згідно пункту 2 додаткової угоди у розділі "Орендна плата" абз. 1 та 2 розділу 2.3 договору змінено на - "орендна плата вноситься "Орендарем" самостійно у грошовій формі з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року в розмірі 2988,00 гривень на рік, що складає 6% від нормативної грошової оцінки; з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 3486,02 гривень на рік, що складає 7% нормативної грошової оцінки; з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року - 3984,02 гривень на рік, що складає 8% нормативної грошової оцінки; з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 4482,02 гривень на рік, що складає 9% від нормативної грошової оцінки; з 01 січня 2015 року - 4980,03 гривень на рік, що складає 10% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 249 гривень, з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 290,50 гривень, з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року - 332,00 гривень, з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 373,50 гривень, з 01 січня 2015 року - 415,00 гривень".
За змістом пункту 3 додаткової угоди вона є невід`ємною частиною договору і діє з 01 липня 2011 року.
В подальшому відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності по орендній платі за земельні ділянки держаної або комунальної власності ФОП за 2014, 2015, 2016 роки, результати якої оформлено актом від 12 жовтня 2016 року №1532/12-14-13-01/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 288.1, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого ФОП у згаданому періоді занижено орендну плату за земельну ділянку на загальну суму 15950,54 грн.
Такий висновок контролюючого органу обґрунтований тим, що позивачем в уточнюючих податкових деклараціях розраховано суми податкового зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності без врахування внесених додатковою угодою від 16 грудня 2011 року №б/н до договору оренди землі №296 змін.
14 листопада 2016 року відповідачем прийнято повідомлення-рішення №0012491301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем у розмірі 15950,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3987,64 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон " 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.
ПК України відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.