ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/17509/16
адміністративне провадження № К/9901/43821/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження справу №826/17509/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2017 (суддя Клименчук Н.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя Ганечко О.М., судді: Коротких А.Ю., Літвінова Н.М.),
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" (далі також ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі також Одеська митниця, відповідач) у якому позивач просить визнати протиправними дії Одеської митниці з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 27.12.2015 №500040403/2015/006792, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.12.2015 №500040403/2015/000107/2 та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску і пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 27.12.2015 №500040403/2015/00114.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення, оскільки надані до митного оформлення документи є достатніми для визначення вартості товару за ціною договору.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Одеська митниця звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу у справі №826/17509/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/17509/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2021 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 09.02.2021.
В обґрунтування касаційної скарги митний орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами заперечення на позов та апеляційної скарги. Крім того, відповідач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Як зазначає відповідач, під час контролю поданих позивачем документів для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу, контролюючий орган дійшов висновку, що подані документи не містять всіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Також, відповідач наголошує, що позивач звернувся до суду з позовом після закінчення встановленого частиною першою статті 99 КАС України шестимісячного строку. Обставини щодо порушення позивачем строку звернення з адміністративним позовом залишено судами попередніх інстанцій поза увагою, а відтак судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема частини другої статті 100, пункту 9 частини першої статті 155 КАС України. Відповідач вважає, що оскільки в адміністративному позові та доданих до нього матеріалах не наведено об`єктивних причин, які заважали позивачу своєчасно звернутися до суду, то у суду першої інстанції були обґрунтовані підстави залишити позовну заяву без розгляду.
Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням, у якому просить передати справу №826/17509/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему щодо визначення строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, а саме: шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, встановлений КАС України або у строк, не пізніше закінчення 1095 дня, визначений Податковим кодексом України. Митний орган у клопотанні наводить приклади висновків, викладених у постановах Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду. На думку відповідача, у рішеннях касаційних судів відсутня єдина правозастосовча практика. Крім того, просить врахувати, що у рішенні про коригування митної вартості товарів не визначається сума податків та зборів, які підлягають сплаті до бюджету, вказане рішення не відноситься до рішень контролюючого органу про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, прийняття митницею зазначеного рішення не породжує обов`язку у платника сплатити податки і збори.
Позивач не погодився з вимогами касаційної скарги. ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" подано заперечення, позивач вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Позивач наголошує, що подані до митного оформлення документи містили достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях. Крім того, як зазначає позивач, відповідач прийнявши спірне рішення, здійснив адміністрування митних платежів, а саме - збільшив базу оподаткування імпортованих товарів (митну вартість товарів, що призвело до збільшення сплачених податків). Таким чином, Одеська митниця у процесі виконання покладених не неї законом обов`язків щодо адміністрування митних платежів, у розумінні Податкового кодексу України є контролюючим органом. Вказані обставини підпадають під дію статті 102 податкового кодексу України, положеннями якої визначено строк давності у 1095 днів. За таких обставин, строк звернення платника податків до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником рішення, що оскаржується.
Розглянувши клопотання відповідача про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційний суд не вбачає підстав для його задоволення, та зазначає.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень, викладених у частинах третій-п`ятій статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Як вказав відповідач у клопотанні, що розглядається, ця справа містить виключну правову проблему, у правовідносинах щодо застосування строку звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів.
Втім, касаційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, згідно якої митна вартість, скоригована відповідним рішенням, є базою оподаткування в розумінні статті 23 Податкового кодексу України в її системному тлумаченні зі статтями 49-50 Митного кодексу України, похідним для числового виразу податкового зобов`язання з мита та податку на додану вартість, які платник податків повинен сплатити до бюджету. Відтак, безпідставним є застосування загального строку звернення до суду в межах спірних правовідносин, в той час застосуванню підлягає строк, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України. Зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №815/2541/17, від 04.09.2018 у справі №826/19630/16. Таким чином, у категорії справ про оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товарів щодо застосування строку звернення до суду з адміністративним позовом сформована правозастосовча практика. Позиція відповідача про неоднакове застосування судами норм права не може слугувати підставою для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Слід враховувати підстави для направлення справи на розгляд, викладені у статті 346 КАС України, які розширеному тлумаченню не підлягають.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" 13.01.2015 укладено контракт №СТ20-001/1501 з ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі", відповідно до умов якого позивач зобов`язувався придбати мінеральну воду "Боржомі" в асортименті та кількості, що визначаються при кожному замовленні за згодою сторін контракту.
02.03.2015 між позивачем та ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" укладено додаткову угоду №1 від 02.03.2015 до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом, що обумовлено девальвацією гривні та зниженням платоспроможності покупців.
На виконання вимог контракту ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" 27.12.2015 здійснено поставку товару, за цінами відповідно до контракту, з урахуванням укладеної додаткової угоди №1.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного товару, декларантом позивача подано до митниці вантажну митну декларацію №500040403/2015/006792 від 27.12.2015, де ціну товару визначено за першим методом.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення її вартості за основним методом декларантом подано до митного органу документи: митна декларація, вагонна відомість, накладні, передатна відомість, банківські платіжні документи, що стосуються поставленого товару, прайс-лист виробника товару; висновки про вартісні характеристики товару; виписка з бухгалтерських документів покупця, щодо відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних товарів, розрахунок ціни (калькуляція), рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист до інвойсу, страховий поліс, копія угоди щодо внесення змін до відкритого полісу, доповнення до зовнішньоекономічного контракту, зовнішньоекономічний контракт, договір до внутрішнього договору, договір про надання послуг митного брокера, інформація про результати здійснення санітарно-епідеміологічного, радіологічного, ветеринарно-санітарного контролю всіх харчових продуктів, сертифікат про проходження товару, копія митної декларації країни відправлення, довіреності та листи.
Митним постом "Іллічівськ" Одеської митниці 27.12.2015 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000107/2, яким митну вартість товару визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів, та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.12.2015 №500040403/2015/00114.
Передумовою для прийняття спірного рішення стало те, що відповідач дійшов висновку про існування взаємозв`язку між продавцем товару IDS BORGOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем товару - ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи". До вказаного висновку митний орган дійшов з огляду на спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості.
Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом. При визначенні митної вартості методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, митниця не обґрунтувала у спірному рішенні із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, заявленої позивачем. Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.