ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/26121/15
адміністративне провадження № К/9901/40436/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу №826/26121/15 Підприємства з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В." до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Підприємства з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В." на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2017 (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 (головуючий суддя Земляна Г.В., суддя: Лічевецький І.О. Сорочко Є.О.),
ВСТАНОВИВ:
Підприємство з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В." (далі також Підприємство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі також ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2015 №0003612202, №0003622202, №0003662202, №0003632202.
Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові повідомлення рішення прийняті безпідставно, оскільки ґрунтуються на хибних висновках контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, що не відповідають фактичним обставинам. Як вказує позивач, доходу або будь-якої компенсації внаслідок роздачі пробних товарів-зразків продукції, позивач не отримував (не відбувалось збільшення активів або зменшення зобов`язань позивача), а тому у контролюючого органу не було законодавчих підстав визнавати доходи для цілей податку на прибуток підприємств, а також визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість від таких операцій.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі №826/26121/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи 826/26121/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2021 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 09.02.2021.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи. Підприємство вказує, що судами не надано юридичної оцінки доводам позивача, не досліджено правову природу правовідносин між позивачем та ТОВ "Фарм Рост", не враховано аргументи та докази, надані позивачем. Також, у касаційній скарзі Підприємство посилається на висновок ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", відповідно до якого суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника; у справі "Дюлоранс проти Франції" ЄСПЛ вказав, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом. Крім того, позивач вважає, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, підпунктів 14.1.202, 14.1.244 пункту 14.1 статті 14, абзацу "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а також порушено норми процесуального права, а саме, статті 11, 159, 163 КАС України.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.
За результатами перевірки контролюючим органом (з урахування листа від 21.10.2015 №22799/10/26-53-22-02 "Про розгляд заперечення") виявлено такі порушення положень податкового законодавства:
підпунктів 14.1.36, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1ʼ 109ʼ 552,00грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року на суму 138297,00грн.; за IV квартал 2012 року на суму 66447,00грн., за 2013 рік на суму 417998,00грн., за 2014 рік на суму 486810,00грн.;
підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого: а) занижено податок на додану вартість на загальну суму 54531,00грн., у тому числі за лютий 2014 року на суму 54531,00грн.; б) завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2 податкової декларації з ПДВ) на загальну суму 269044,00грн., в) завищено залишок від`ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ) на загальну суму 123146,00грн.;
вимог Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з ним податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020, а саме: підприємством не відображались відомості про нараховані та виплачені суми доходів по приватним підприємцям за ознакою " 157".
На підставі викладеного, ДПІ складено акт від 05.10.2015 №1172/26-53-22-02/24588162 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.10.2015:
№0003612202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, за основних платежем у розмірі 1ʼ 109ʼ 552,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 277388,00грн.;
№0003622202, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 54351,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 27265,00грн.;
№0003662202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 269044,00грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 134522,00грн.;
№0003632202, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 123146,00грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Підприємство звернулося з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що доказами наявними у матеріалах справи підтверджений факт безоплатної передачі позивачем товарів, які мають самостійну споживчу цінність та можуть використовуватись як окрема одиниця в комерційних цілях, що є свідченням відсутності підтвердження у позивача економічної причини (ділової мети) за результатами такої передачі товарів, відтак, Підприємством за результатами досліджуваних фінансово-господарських операцій занижено дохід (внаслідок безпідставного включення до витрат коштів на придбання у подальшому безоплатно переданих товарів) та на підставі цього платником податків безпідставно зменшено власне зобов`язання з податку на додану вартість, збільшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість та збільшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань (пункт 135.4 статті 135 ПК України).
Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (пункт 137.1 статті 137 ПК України).
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2 статті 135 ПК України).
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).