ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 120/1592/19-а
адміністративне провадження № К/9901/4831/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 120/1592/19-а
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Яремчука К.О.,
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Іваненко Т.В., суддів Сторчак В.Ю., Граб Л.С.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, МЮ України), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
1.1. зобов`язати МЮ України перерахувати позивачу невиплачену суму коштів, що встановлена Державною акціонерною компанією "Укрресурси", та визначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2019 року як кредиторські вимоги до державної компанії, а також здійснити заходи впливу щодо приведення наказу зі зміненою датою звільнення та терміну видачі трудової книжки у відповідність до рішень Європейського суду з прав людини, Замостянського районного суду у місті Вінниці, трудового законодавства;
1.2. зобов`язати арбітражного керуючого ліквідатора Державної акціонерної компанії "Укрресурси" Куделю Марію Олександрівну привести у відповідність до вимог законодавства, рішень Європейського суду з прав людини та Замостянського районного суду м. Вінниці наказ від 6 вересня 2017 року про зміну дати, оформлення та видачі трудової книжки;
1.3. стягнути з Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000000 гривень, завданої тривалим порушенням права позивача на мирне володіння коштами шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України;
1.4. стягнути з Державної акціонерної компанії "Укрресурси" 100000 гривень моральної шкоди, завданої тривалим порушенням трудових прав невиконанням рішення Замостянського районного суду м. Вінниці в частині видачі належного наказу і трудової книжки.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року, яким, зокрема, зобов`язано виконати рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 березня 2004 року, з ним не проведено повного розрахунку по сумі боргу, що визначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2019 року в справі №46/436-б, а тому вважає, що МЮ України має перерахувати йому невиплачену суму коштів.
2.1. На думку позивача, наказ Державної акціонерної компанії від 6 вересня 2017 року про його звільнення та зміну дати звільнення не відповідає чинному законодавству та прийнятим рішенням Європейським судом з прав людини та Замостянським районним судом у місті Вінниці.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання арбітражного керуючого - ліквідатора ДАК "Укрресурси" Куделі М.О. привести у відповідність до вимог законодавства, рішень Європейського суду з прав людини та районного суду виданий наказ від 6 вересня 2017 року про зміну дати, оформлення і видачі трудової книжки в належні строки, а також в частині стягнення з арбітражного керуючого - ліквідатора Державної акціонерної компанії "Укрресурси" Куделі Марії Олександрівни 100000 гривень моральної шкоди, завданої тривалим порушенням трудових прав ОСОБА_1 невиконанням рішення районного суду від 1 березня 2004 року в частині видачі належного наказу і трудової книжки.
4. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮ України від 13 вересня 2016 року ВП № 44360795 закінчено виконавче провадження з виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у зв`язку із повним фактичним виконанням, оскільки МЮ України виплачено позивачу 1900147,03 грн на виконання судових рішень національних судів України, перелік яких визначено у рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 суми коштів на виконання рішення ЄСПЛ.
5.1. Суди попередніх інстанцій врахували обставини, встановлені у низці судових рішень, що набрали законної сили, а саме у справах № 802/82/16-а, № 802/1462/16-а, № 802/840/16-а, № 120/1132/19-а, у яких судовим розглядом встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року в частині виконання рішення Замостянського районного суду від 01 березня 2004 року є виконаним. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 120/1132/19-а, суд зазначив, що виконавче провадження ВП № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України" завершене. Питанню щодо повноти виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року № 25663/02 у справі "Яворовенко та інші проти України" у частині, що стосується позивача, була надана оцінка у справах № 802/1462/16-а та 802/840/16-а.
5.2. Також, суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що постанова державного виконавця від 13 вересня 2016 року ВП № 44360795 про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року була предметом судового контролю у справі № 802/1462/16-а, за наслідками розгляду якої ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про її скасування. З огляду на приписи частини четвертої статті 7 КАС України обставини, встановлені у цій справі не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.
5.3. Суди дійшли висновку про те, що сума невиплаченого на користь позивача боргу у розмірі 3 667 621,26 грн, є кредиторською заборгованістю перед ОСОБА_1, сума якої визначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2019 року у справі № 46/436-б про банкрутство ДАК "Укрресурси" (ухвала Господарського суду м. Києва від 9 вересня 2010 року у справі № 46/436-б). З огляду на зазначене, суди дійшли висновку про те, що ця сума не може бути стягнута з відповідача у даній справі за невиконання Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року.
5.4. Необгрунтованою, на думку судів попередніх інстанцій, є й вимога позивача щодо необхідності зобов`язання відповідача здійснити заходи впливу на ДАК "Укрресурси" по приведенню наказу зі зміненою датою звільнення та терміну видачі трудової книжки у відповідність до рішень Європейського суду з прав людини, Замостянського районного суду м. Вінниці, трудового законодавства.
5.5. До таких висновків суди дійшли з огляду на закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року, а тому поза межами такого провадження немає підстав вважати існування у МЮ України обов`язку вчинити дії по виконанню відповідного рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
6. У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року скасувати, та ухвалити нову постанову, якою позовну заяву задовольнити повністю.
7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
7.1. Так, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 802/292/17-а, який полягає у тому, що виплата частини відшкодування і неповне вжиття додаткових заходів індивідуального характеру не може слугувати підставою для закінчення виконання рішення ЄСПЛ.
7.2. Також, зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 липня 2019 року у справі №0240/3698/18-а, який ґрунтується на дослідженні фактичних обставинах справи і полягає у тому, що при виконанні судового рішення і закінченні виконавчого провадження не було повно досліджено фактичні обставини справи і повнота виконання судового рішення, в такому разі ці обставини не можуть слугувати для закінчення виконання рішення ЄСПЛ.
7.3. Вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 жовтня 2019 року у цивільній справі № 127/2-2177/05, оскільки у цій справі суд погодився з окремою ухвалою, винесеною стосовно Міністерства юстиції України щодо контролю виконання рішення у цій справі, яке у постановах Верховного Суду у справах №802/1462/16-а та №802/8410/16-а визнано таким, що виконане. У зв`язку з чим вважає наявними підстави для виступу від такого висновку.
7.4. Вказав на те, що МЮ України є належним відповідачем у даній справі, оскільки у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України розпорядження про ліквідацію інституту Урядового уповноважено у справах ЄСПЛ, за МЮ України залишилися обов`язки щодо контролю і координації дій при виконанні рішень ЄСПЛ.
7.5. Наполягає, що сума боргу підтверджена низкою остаточних судових рішень. В оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про заявлення позивачем позовних вимог про стягнення усієї суми боргу, оскільки він просить стягнути саме залишок заборгованості з урахуванням отриманої частини в сумі 19001417,03 грн.
7.6. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій порушили приписи частини четвертої статті 78 КАС України, оскільки не врахували обставини, встановлені у судових рішеннях, які набули законної сили, а саме: у справах № 802/82/16-а (постанова від 04 жовтня 2018 року), № 802/922/18-а, № 802/2272/16-а (постанова від 03 квітня 2019 року), № 0240/3698/18-а (постанова від 31 липня 2019 року), №802/292/17-а (постанова від 11 грудня 2019 року), №120/133/19-а (рішення від 25 березня 2019 року), № 120/134/19-а (рішення від 20 березня 2019 року), №120/3489/18-а (рішення від 11 листопада 2019 року).
7.7. На переконання скаржника, суди не взяли до уваги, що виконавче провадження з виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 березня 2004 року закінчено лише 06 жовтня 2017 року не як повне і фактичне його виконання, а у зв`язку з тим, що боржник визнаний банкрутом. Всі невиконані листи (непогашений борг) державним виконавцем Печерського ВДВС надіслані до Господарського суду м. Києва, де перебуває справа № 46/436-6 про банкрутство боржника у цьому виконавчому провадженні. Тобто, невиконаним залишився обов`язок відповідача погасити залишок заборгованості на виконання рішень ЄСПЛ та Замостянського районного суду м. Вінниці, які залишилися невиконані.
7.8. Також, позивач наполягає, що записи, здійснені арбітражним керуючим ліквідатором Державної акціонерної компанії "Укрресурси" Куделею М.О. не відповідаю вимогам трудового законодавства.
7.9. Наголошує, що ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що заявник, на користь якого ЄСПЛ ухвалив рішення, не зобов`язаний ініціювати його виконання в національному суді, оскільки це є обов`язком держави, зокрема в особі відповідача.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 26 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 03 лютого 2021 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Позиція інших учасників справи
10. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на безпідставність доводів касаційної скарги та просить зашити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року - без змін.
10.1. Зокрема, відповідач наполягає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 78 КАС України, встановлені у справах № 802/82/16-а та № 802/1462/16-а обставини, зокрема про розмір заборгованості по заробітній сплаті, яка підлягає виплаті позивачу на виконання рішення ЄСПЛ та рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, є встановленими та не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.
10.2. ОСОБА_1 щодо якого було встановлено обставини у справах №120/1132/19-а, № 802/82/16-а, № 802/1462/16-а, № 802/840/16-а, № 802/141/17-а, № 802/143/17-а, № 802/2019/16-а, № 802/1795/17-а, № 802/1312/18-а був позивачем у зазначених справах, у той час як Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ і Департамент державної виконавчої служби МЮ України відповідач або третьою особою у справі з одним із відповідачів, а тому встановлені судовими рішення у перелічених справах обставини не можуть повторно доказуватися.
10.3. Підсумовуючи викладене відповідач вказав на те, що рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року "Яворовенко та інші проти України" за заявою № 25663/02 фактично виконано, а тому виконавче провадження № 44360795 закінчено. Позивач не зміг спростувати зазначеного і довести протилежне під час розгляду адміністративної справи № 802/1462/16-а.
Установлені судами фактичні обставини справи
11. 17 липня 2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі № 25663/02 "Яворовенко та інші проти України", яким зобов`язано державу Україну упродовж трьох місяців виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.
12. Згідно із Додатком до рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_1 підлягають виконанню: рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2004 року; рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 28 березня 2006 року; рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 16 жовтня 2006 року; рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 06 квітня 2007 року; рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 27 листопада 2006 року.
13. Так, рішенням Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2004 року у справі № 2-200/2004 зобов`язано Державну акціонерну компанію "Укрресурси" змінити дату наказу №25-а-к від 07 березня 2002 року про звільнення ОСОБА_1, виданого на виконання рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 25 січня 2001 року, та провести з ним повний розрахунок.
14. Позивач неодноразово звертався до судових органів з метою виконання рішення Європейського суду з прав людини у частині, що стосується рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2004 року.
15. 13 серпня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року та встановлено строк для його виконання.
16. За результатами вчинення примусових заходів щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13 вересня 2016 року на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження.
17. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі № 802/1462/16-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо своєчасного виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі №25663/02 (у частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року) та скасування постанови про закриття виконавчого провадження від 01 вересня 2016 року ВП № 44360795. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення судів попередніх інстанцій. Ухвалою Верховного Суду України від 16 березня 2017 року відмовлено у допуску справи за позовом ОСОБА_1 до провадження Верзовного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року.
18. У постанові Верховного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 120/1132/19-а, суд зазначив, що виконавче провадження № 44360795 з примусового виконання рішення ЄСПЛ у справі "Яворовенко та інші проти України" завершене. Питанню щодо повноти виконання цього рішення ЄСПЛ у частині, що стосується позивача, була надана оцінка у справах № 802/1462/16-а та № 802/840/16-а, рішення у яких набрали законної сили.
19. У свою чергу ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2010 року у справі № 46/436-б порушено провадження у справі про банкрутство Державної акціонерної компанії "Укрресурси".
20. Постановою Господарського суду міста Києва від 04 червня 2012 року у справі № 46/436-б Державну акціонерну компанію "Укрресурси" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
21. В подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року у справі № 46/436-б ОСОБА_1 визнано кредитором ДАК "Укрресурси" на суму 1900147,03 грн.
22. Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 липня 2016 року ОСОБА_1 визнано кредитором ДАК "Укрресурси" на суму 1396595,57 грн, з яких 1395595,57 грн вимоги першої черги задоволення, а 1000,00 грн вимоги шостої черги задоволення, та загальну суму грошових вимог до боржника з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року в розмірі 3296742,60 грн.
23. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано кредитором ДАК "Укрресурси" на суму 188628,66 грн - вимоги першої черги задоволення, а з урахуванням ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 46/436-б - на загальну суму 3485371,26 грн.
24. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано кредитором ДАК "Укрресурси" на суму 182250 грн - вимоги першої черги задоволення, а з урахуванням ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 46/436-б - на загальну суму 3667621,26 грн.
25. Відтак, у справі про банкрутство ДАК "Укрресурси" ОСОБА_1 визнаний кредитором на загальну суму 3 667 621,26 грн.
26. Також, в ході судового розгляду справ № 802/1462/16-а, № 802/840/16-а, №120/1132/19-а судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій досліджувалися обставини обґрунтованості заявлення позивачем вимог щодо необхідності проведення з ним повного розрахунку з посиланням на суми, що зазначені в ухвалах Господарського суду міста Києва від 28 липня 2016 року та від 13 липня 2017 року у справі № 46/436-б. Однак, судові органи критично оцінили такі посилання ОСОБА_1 .
27. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 802/1795/17-а від 12 липня 2018 року, що набрало законної сили, встановлено, що рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2014 року в частині зобов`язання зміни дати наказу про звільнення позивача виконане, адже 06 вересня 2017 року ДАК "Укрресурси" видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з 26 грудня 2015 року та змінено дату запису про звільнення в трудовій книжці. Відповідний запис внесено до трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Джерела права
28. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
31. Відповідно до частини першої статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - Конвенція) високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
32. Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ) і протоколів ( 994_535, 994_059, 994_802, 994_804, 994_170, 994_171, 994_536, 994_537, 994_180, 994_527 ) до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України врегульовані Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (в редакції чинній з 2 грудня 2012 року, далі - Закон № 3477-IV).