ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа №804/4047/15
адміністративне провадження №К/9901/25359/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сафронової С.В., суддів Чепурнова Д.В., Поплавського В.Ю. від 08 грудня 2015 року у справі за позовом Першотравенської міської ради Дніпропетровської області до Східно-Дніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа - Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство про скасування акту опису активів,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Першотравенської міської ради Дніпропетровської області (далі - позивач, Міська рада) до Східно-Дніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція), третя особа - Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство (далі - третя особа, Першотравенське МЖКП) про скасування акту опису активів №609/24-039 від 29 травня 2009 року, складеного податковим керуючим в рахунок погашення податкового боргу, та виключення з реєстру обтяжень нерухомого майна, перелік якого зазначено в акті опису активів №609/24-039 від 29 травня 2009 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Міська рада зазначила, що податковий керуючий при опису активів не врахував рішення Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі №2-рп/2005, яким було визнано неконституційними положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2181-ІІІ) в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу. Станом на 29 травня 2009 року податковий борг Першотравенського МЖКП становив 6066100,86 грн., тоді як загальна сума вартості майна, на яке поширюється податкова застава, складає 10404174,91 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово й при первинному її розгляді суд першої інстанції постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовив. Такі рішення суди обґрунтували тим, що позивачем не доведено протиправності оскаржуваного акту опису активів та наявність законних підстав для його скасування, оскільки станом на 29 травня 2009 року податковий борг Першотравенського МЖКП складав 6066100,86 грн., у той час як вартість описаних активів згідно оскаржуваного акту становить 2544511,32 грн., що свідчить про співмірність і справедливість розміру описаного майна.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17 лютого 2015 року, направляючи справу на новий розгляд, вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій, адже останні, відмовляючи у задоволенні позову, не надали належної правової оцінки доводам позивача про зменшення податкового боргу третьої особи станом на 2013 рік до 5580000,00 грн. й, як наслідок, не з`ясували, в якому саме розмірі значиться за Першотравенським МЖКП податковий борг і чи перевищує загальна сума вартості майна, на яке поширюється податкова застава, такий у два чи більше рази.
За результатами повторного судового розгляду постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 року позов Міської ради задоволено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з тих підстав, що на час складання оскаржуваного акту опису активів податковий борг позивача складав 6066100,86 грн., а вартість майна, на яке поширювалась податкова застава - 10404174,91 грн., тобто перевищує розмір податкового боргу, тому поширення права податкової застави на описані активи може призвести до позбавлення платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 року та прийнято нову, якою у задоволенні позову Міської ради відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що податковий борг Першотравенського МЖКП виник ще 31 грудня 2008 року внаслідок несплати ним у встановлені законодавством строки самостійно визначених сум узгоджених податкових зобов`язань і з цього часу такий борг підприємством не сплачувався, а його розмір збільшувався; з дати складення актів опису активів підприємства (тобто з 29 травня 2009 року) податковий борг третьої особи збільшився до суми у 11040922,45 грн., що на 636747,54 грн. перевищує суму описаного в податкову заставу майна, й платник податків протягом вказаного періоду не скористався своїм правом самостійно визначати перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством, хоча на правах повного господарського відання йому передано майно із загальною залишковою вартістю у сумі 194197555,88 грн.; крім того на момент виникнення податкової заборгованості у Першотравенського МЖКП були наявні дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги) у сумі 2783773,15 грн., грошові кошти на розрахунковому рахунку в сумі 1602,91 грн. та в касі - 127,99 грн., статутний капітал підприємства становив 106129961,55 грн., а додатковий капітал - 9084755,97 грн., що спростовує доводи позивача про поширення податкової застави на всі активи боржника. За наведеного у сукупності, а також врахувавши функції та повноваження податкового органу на здійснення заходів щодо забезпечення погашення податкового боргу платника податків, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими заявлені Міською радою позовні вимоги.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Міська рада подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ним норм матеріального права та порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, просила його скасувати, а справу направити до апеляційного суду на новий розгляд.
У доводах касаційної скарги вказує на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 100, 102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент здійснення апеляційного провадження; далі - КАС України), яке, на думку позивача, полягає у прийнятті та розгляді апеляційної скарги Інспекції, яка подана з пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Також стверджує про те, що нежитлові приміщення, перелік яких зазначено в оскаржуваному акті опису активів, знаходяться на балансі Першотравенського МЖКП за відсутності правових підстав на те, й останнє не набуло законного права господарського відання чи оперативного управління таким майном, як наслідок, право податкової застави не може поширюватися на ці активи, що безпідставно залишено поза увагою апеляційним судом.
Письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
За визначенням, наведеним у пункті 1.17 статті 1 Закону №2181-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобов`язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.
У статті 8 Закону №2181-ІІІ викладено загальні положення про податкову заставу, зокрема, про її зміст, час виникнення відповідного права і межі її застосування.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону №2181-ІІІ з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
За правилами підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону №2181-ІІІ право податкової застави виникає, зокрема, у разі: несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов`язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.