ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/1214/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
помічник судді, який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, - Вилегжаніна М. В.,
за участю представників:
позивача - Свириденка В. А.,
відповідача - Бурсової Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 (судді: Владимиренко С. В. - головуючий, Демидова А. М., Ходаківська І. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 (суддя Кирилюк Т. Ю.) у справі
за позовом Київського міського центру зайнятості
до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації
про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У січні 2020 року Київський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання відповідача виконати умови пункту 2.2 угоди про спільну діяльність та співробітництво від 02.12.1993 (в новій редакції) (далі - угода від 02.12.1993) шляхом передачі на баланс Київському міському центру зайнятості адміністративних приміщень загальною площею 986,3 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 7.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що у пункті 2.2 угоди від 02.12.1993, укладеної між Державним центром зайнятості Міністерства праці України та Ватутінською районною державною адміністрацією міста Києва, передбачалося надання центру зайнятості в оренду спірних приміщень строком на 25 років із правом наступної передачі таких приміщень йому на баланс; 12.04.1994 Київський міський центр зайнятості уклав із Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" (далі - ДКП "Житлоремфонд") договір оренди нежитлового приміщення, розташованого на вул. Каштановій, 7 (І, ІІ поверх, загальною площею 993,3 м2) для розміщення Ватутінського районного центру зайнятості строком на 25 років, сплатив орендну плату за весь час оренди за договором та у подальшому отримав ордер на право зайняття спірного нежитлового приміщення. Позивач зазначав, що за наслідками припинення цього договору та на виконання пункту 2.2 угоди від 02.12.1993 позивачеві мали бути передані на баланс спірні приміщення, чого проте не відбулося.
1.2. У відзиві на позов Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація проти його задоволення заперечила, просила відмовити у позові; зокрема зазначивши, що відповідач не є правонаступником Ватутінської районної в місті Києві державної адміністрації, тому не зобов`язаний відповідати за виконання договорів та угод Ватутінської районної в місті Києві державної адміністрації; позивач у позові просить передати майно комунальної власності на баланс державної установи, натомість законодавство не передбачає можливості передачі на баланс об`єктів різних форм власності без переходу права власності на них; положення пункту 2.2 угоди від 02.12.1993 не містять імперативу щодо передачі на баланс міського центру зайнятості спірних адміністративних приміщень.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що лише Київська міська рада наділена повноваженнями приймати рішення від імені територіальної громади міста Києва стосовно передачі або відмови у передачі орендованих позивачем нежитлових приміщень з комунальної у державну власність.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Київський міський центр зайнятості звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (з урахуванням нової редакції), в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаржник аргументує подання касаційної скарги положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності висновку Верховного Суду стосовно застосування норми права у питанні про передачу на баланс об`єкта (приміщення) шляхом зобов`язання виконати умови угоди від 02.12.1993, зі змінами, внесеними згідно з протоколом від 05.04.1994. Скаржник вважає, що суди ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, не врахували усіх фактичних обставин справи, не у повному обсязі з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору, не надали належної оцінки усім доказам. Зокрема, скаржник зазначає, що суди не дослідили питання щодо передачі на баланс спірного приміщення як підстави належного волевиявлення сторонами господарських відносин під час укладення між Ватутінською районною державною адміністрацією м. Києва і Державним центром зайнятості Міністерства праці України угоди від 02.12.1993 і протоколу про внесення змін до цієї угоди від 05.04.1994. Скаржник наголошує, що згідно із угодою від 02.12.1993 спірне приміщення мало бути передано саме на баланс Київського міського центру зайнятості, що узгоджується з таким способом захисту цивільних прав та інтересів, як зобов`язання вчинити дії з передачі майна.
3.2. Від Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зокрема, наголошує, що позивач просить передати майно комунальної власності на баланс органу державної влади, натомість передача на баланс об`єктів різних форм власності без переходу права власності на них законодавством не визначено.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.
4.2. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Як уже зазначалося, скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте у касаційній скарзі він не зазначає конкретних норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо такої норми для правильного вирішення спору, тому дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, і матеріали справи, зважаючи на зміст спірних правовідносин, суть спору Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених у справі судових рішень з огляду на таке.
4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, згідно з протоколом від 05.04.1994 до угоди від 02.12.1993 про спільну діяльність та співробітництво було внесено зміни, зокрема, викладено пункт 2.2 цієї угоди в іншій редакції, за змістом якої Ватутінська районна державна адміністрація надає в оренду на строк 25 років Державному центру зайнятості, починаючи з 15.04.1994, з правом наступної передачі на баланс міського центру зайнятості адміністративних приміщень загальною площею 986,3 м2 за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 7 для створення "модельного" (зразкового) районного центру зайнятості.
12.04.1994 між ДКП "Житлоремфонд" (орендодавець) та Київським міським центром зайнятості (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нежилі приміщення загальною площею 993,3 м2 для розміщення Ватутінського районного центру зайнятості (зразкового) на вул. Каштановій, 7.
У пункті 1.2 цього договору зазначені особливі умови, а саме відповідно до угоди від 02.12.1993 і протоколу від 05.04.1994 про внесення змін до цієї угоди нежитлові приміщення, зазначені в пункті 1.1 договору від 12.04.1994, після закінчення терміну оренди передаються на баланс Київському міському центру зайнятості.
Згідно з пунктом 10 договору оренди від 12.04.1994 строк його дії визначено 25 років із моменту підписання представниками сторін.
Позивач (на обґрунтування позову) посилався на те, що він здійснив оплату за весь час оренди майна (25 років) на користь Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва.
Суди також зазначили, що позивач у листі від 30.05.2016 № 19-5191 звертався до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" щодо підтвердження факту здійснення платежів у період із 12.04.1994 по 15.04.1994 та із 13.04.1994 по 15.09.1994, проте банк повідомив позивача про те, що, враховуючи строки зберігання виписок з рахунків та первинних документів, які становлять 5 років, у банку відсутня можливість надати такі докази (лист від 10.06.2016 № 20-2/6-822). З подібним запитом позивач звертався і до Національного банку України, який повідомив позивача про необхідність звернення до банку, який обслуговував позивача у запитуваний період.
Поза тим Київський міський центр зайнятості (лист від 31.10.2019 № 16-77/10-19/19) звертався до Деснянської в місті Києві державної адміністрації з приводу виконання положень пункту 2.2 угоди від 02.12.1993 шляхом передачі на баланс Київському міському центру зайнятості адміністративних приміщень загальною площею 986,3 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 7. У відповідь на цей лист Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація зазначила, що не заперечує проти використання приміщення Київським міським центром зайнятості за умови приведення договірних відносин з оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Попередні судові інстанції під час вирішення спору установили і це підтверджено матеріалами справи, що у позивача відсутній оригінал та примірник угоди від 02.12.1993, хоча позивач вчиняв дії з розшуку та отримання цієї угоди шляхом звернення до архівного відділу Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, Державного архіву м. Києва, тому, як зазначили суди, за відсутності в матеріалах справи зазначеної угоди (на яку як на підставу для передачі спірних приміщень на баланс позивач посилався у позові), суд не може надати оцінки відповідним взаємовідносинам сторін та не бере до уваги посилання позивача на відсутню у матеріалах справи угоду, зважаючи на положення статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України стосовно необхідності доведення стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.