ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 916/852/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області (суддя Ю.М. Невінгловська) від 24.07.2020
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Л.В. Поліщук, судді: Л.О. Будішевська, С.В. Таран) від 26.10.2020
за позовом Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнавал-Юг"
про стягнення 170 000 грн 00 коп.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 01.04.2020 Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карнавал-Юг" (далі - Відповідач) 170 000 грн 00 коп. фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини.
1.2. Позовна заява мотивована невиконанням Відповідачем постанови № 1 від 02.03.2018 про застосування до нього фінансових санкції за порушення вимог закону про охорону культурної спадщини.
1.3. 27.04.2020 Відповідач подав відзив із запереченнями позовних вимог та просив відмовити у позові, застосувавши до вимог у цьому спорі позовну давність, що спливла 02.03.2019.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. 24.07.2020 Господарський суд Одеської області постановив рішення (залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020) про відмову в позові.
2.2. Рішення судів мотивовані відсутністю у Позивача особистого майнового інтересу щодо предмету спору, за захистом якого він звернувся із вимогами до Відповідача, оскільки повноваження щодо стягнення заявлених у цій справі санкцій належать місцевій раді, тоді як докази делегування відповідних повноважень Позивачу не надано та відповідні повноваження не передбачені в Положенні, яким керується Позивач у своїй діяльності. Відмова у застосуванні позовної давності мотивована відмовою в позові через відсутність порушеного права Позивача у спірних правовідносинах.
3. Встановлені судами обставини
3.1 Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 10.07.2019, Відповідачу належать на праві власності житлові та нежитлові приміщення в будинку за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 23 (далі - Об`єкт).
Дана будівля є пам`яткою архітектури, що встановлено під час розгляду адміністративної справи № 815/1441/18. Крім того, такий статус будівлі не заперечується жодною із сторін.
3.2 17.01.2012 Відповідач підписав охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини, відповідно до якого (пункти 11-13 Договору) взяв на себе зобов`язання своєчасно проводити капітальний ремонт пам`ятки і роботи з упорядження території пам`ятки, виконання реставраційних, ремонтних та інших робіт.
3.3 21.02.2018 Позивач склав акт № 1 про вчинення правопорушення, у якому зазначено, що Об`єкт перебуває у незадовільному стані. Внаслідок бездіяльності власника пам`ятки, ухилення від вживання заходів щодо запобігання загрозі пошкодження, руйнування, знищення, спотворення та від підтримання пам`ятки в належному стані і своєчасного проведення ремонту за власні кошти виникла загроза, яка негативно позначилася на стані пам`ятки (створювалась загроза знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам`ятки), що разом суперечить вимогам статей 24, 27, 29 Закону України "Про охорону культурної спадщини", про що складено акт візуального огляду об`єкту культурної спадщини від 22.01.2018.
3.4 02.03.2018 заступник Одеського міського голови Рябоконь П.М. прийняв та підписав постанову № 1 "Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини" (далі - Постанова), якою на Відповідача накладено фінансові санкції в сумі 170 000 грн 00 коп.
У цій постанові зазначені наступні порушення:
- внаслідок бездіяльності власника пам`ятки, ухилення від вжиття заходів щодо запобігання загрозі пошкодження, руйнування, знищення, спотворення та від підтримання пам`ятки в належному стані і своєчасного проведення ремонту за власні кошти - виникла загроза, яка негативно позначилась на стані пам`ятки (створилась загроза знищення, руйнування, пошкодження спотворення пам`ятки), невиконання вимог охоронного договору, що призвело до порушення вимог статей 24, 27, 29, 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини";
- вимоги припису Позивача № 01-15/06зд від 26.01.2018 до Відповідача не виконані у встановлені строки, що є порушенням положень статей 30, 44, 45 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
3.5 Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019, відмовлено у задоволенні вимог Відповідача до Заступника Одеського міського голови Рябоконя Петра Мусійовича та до Позивача про визнання протиправними дій Позивача зі складення акту № 1 про вчинення правопорушення від 21.02.2018 та про визнання протиправної та скасування Постанови, направленої листом від 03.03.2018 за вих. № 02.2-16 вих/137, винесеної Заступником Одеського міського голови Рябоконем Петром Мусійовичем.
3.6 10.07.2019 Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Відповідача фінансових санкцій в сумі 170 000 грн 00 коп.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 у справі № 420/4130/19 позовні вимоги Позивача задоволено та стягнуто з Відповідача фінансові санкції в сумі 170 000 грн 00 коп.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 у справі № 420/4130/19 апеляційну скаргу Відповідача задоволено частково, відповідне судове рішення скасовано, провадження у справі закрито та роз`яснено право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
3.7 З метою повторного надання Відповідачу можливості добровільного виконання постанови № 1 від 02.03.2018 та досудового врегулювання спору Позивач направив Відповідачу лист від 26.12.2019 №01-30/333 з вимогою сплатити фінансові санкції у добровільному порядку протягом 10 календарних днів з моменту отримання даного листа. Також у цьому листі Позивач попередив Відповідача, що у разі несплати фінансової санкції, вони стягуватимуться у судовому порядку.
Згідно з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення зазначена вимога була отримана Відповідачем 09.01.2020, однак Відповідач не сплатив фінансові санкції, що стало підставою для звернення Позивача з позовом до Господарського суду Одеської області.
3.8 Відповідно до рішення Одеської міської ради від 21.03.2018 №3044-VII "Про затвердження Положення про управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради у новій редакції" (далі- Положення) управління є виконавчим органом Одеської міської ради, є юридичною особою та у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про охорону культурної спадщини", іншими законодавчими та підзаконними актами України у сфері охорони культурної спадщини, рішеннями Одеської міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови.
Згідно з пунктом 1.2 Положення управління є юридичною особою, може відкривати рахунки в органах Державної казначейської служби України, має самостійний баланс, гербову печатку зі своїм найменуванням, бланки і штампи.
Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 Положення управління є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини". Управління є підзвітним і підконтрольним Одеській міській раді, підпорядкованим її виконавчому комітету, Одеському міському голові та відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Положення основним завданням управління є забезпечення в установленому порядку контролю за дотриманням законодавства у сфері охорони культурної спадщини на території міста Одеси.
На управління покладено функції щодо забезпечення підготовки матеріалів для заступника міського голови з питань накладення фінансових санкцій, а також здійснення діяльності щодо притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності в межах компетенції, визначеної чинним законодавством України, рішеннями Одеської міської ради, її виконавчого комітету та розпорядженнями міського голови (підпункти 2.2.27, 2.2.29 Положення).
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 19.11.2020 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2020 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги до Відповідача та стягнути з нього 170 000 грн 00 коп. фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Заявник, обґрунтовуючи звернення із касаційною скаргою у цій справі з посиланням на положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, вказує на:
- неправильне застосування судами норм статей 44, 45 Закону України "Про охорону культурної спадщини" в частині розмежування повноважень між органами щодо накладення та стягнення сум фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини та щодо порядку стягнення цих санкцій, тоді як відповідно до наведених норм саме на Позивача покладено повноваження ухвалювати рішення про накладення фінансових санкцій щодо порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, забезпечувати виконання цього рішення, а відповідно Позивач є належним суб`єктом звернення про стягнення застосованої до Відповідача санкції;
- неврахування судами обставин щодо Позивача як належного суб`єкта владних повноважень для винесення Постанови та застосування відповідних санкцій до Відповідача, що встановлені та досліджені в ході розгляду справи 815/14441/18 у спорі між сторонами у цій справі про законність Постанови;
- неправомірне врахування судами висновків у справі № 916/1441/18, у якій правовідносини та обставини не є подібними з правовідносинам та з обставинам у цій справі, оскільки спір у справі № 916/1441/18 стосується зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, та не має відношення до розгляду цієї справи.
6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо розмежування повноважень між органами охорони культурної спадщини у застосуванні та у стягненні фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини
6.1 Правовідносини у сфері охорони культурної спадщини врегульовані, та підстави, умови, порядок та суб`єкти/об`єкти застосування відповідальності (їх повноваження тощо) за порушення законодавства про охорону культурної спадщини визначені, зокрема положеннями Закону України "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон), відповідно до преамбули якого цей закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
6.2 Питання відповідальності юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини (порядок, суб`єкт та об`єкт застосування, вид, розмір тощо) врегульовані в статті 44 Закону, відповідно до якої відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції: зокрема за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.
Фінансові санкції, накладені органом охорони культурної спадщини, стягуються у встановленому законом порядку.
Порядок застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини визначений в статті 45 Закону, відповідно до частини першої якої фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.
Цією ж статтею Закону передбачено, що рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.
Водночас положення цих статей прямо не визначають (не вказують та не конкретизують) суб`єкта, що є відповідним органом охорони культурної спадщини, який здійснює (може здійснювати) безпосереднє стягнення фінансової санкції, застосованої (накладеної) до юридичної особи за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, та, відповідно, є належним суб`єктом звернення до суду щодо стягнення цієї санкції із застосуванням заходів державного примусу.
6.3 Для визначення обсягу повноважень та компетенції кожного із визначених цим законом органів охорони культурної спадщини Суд звертається до встановленої в статті 3 Закону ієрархії цих органів та визначених Законом повноважень.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.