ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 908/2845/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
третьої особи-1 - не з`явився,
третьої особи-2 - не з`явився,
розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2020 (судді: Березкіна О.В. (доповідач), Антонік С.Г., Іванов О.Г.)
та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.06.2020 (суддя Федорова О.В.)
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна"
до Воскресенської сільської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Приазовська районна державна адміністрація,
2. Державний реєстратор Приазовської районної державної адміністрації Новіков Артем Валерійович
про визнання протиправним і скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрофірма "Україна" (далі - СВК "Агрофірма "Україна", Позивач) звернувся до Воскресенської сільської ради (далі - Сільрада, Відповідач) із позовом про визнання протиправним і скасування запису про державну реєстрацію права комунальної власності за Воскресенською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0041 площею 6,4 га (далі - земельна ділянка), внесеного державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації Новіковим Артемом Валерійовичем (далі - державний реєстратор).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку відбулась з порушенням вимог законодавства, оскільки у Відповідача не було технічної документації, якою визначено площу земельної ділянки, а також місце її розташування у контурі.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.06.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі №908/2845/19, відмовлено у задоволенні позову.
2.2. Мотивуючи рішення, суд зазначив про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. Суд виходив із того, що рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 12.04.2011 у справі № 2-0-21/2011 визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті особи і складається з права на земельну частку (пай) розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах та ухвалено передати у власність територіальної громади Сільради право на земельну частку (пай) розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах. Безпосередньо оскаржуваний запис не порушує будь-які цивільні права Позивача, у т.ч. і на оренду земельної ділянки. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування запису про державну реєстрацію права комунальної власності (номер запису 15758703) на земельну ділянку.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників
3.1. У касаційній скарзі СВК "Агрофірма "Україна" просить скасувати судові рішення попередніх судових інстанцій, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
3.2. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору, чим порушили положення статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (зокрема лист Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.09.2019 № 29-8-0.301-4835/2-19).
Скаржник також зазначає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, зокрема пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суди не з`ясували та не дослідили наявні у справі докази.
У зв`язку із зазначеним заявник посилається на висновки Верховного Суду щодо стандарту доказування, викладених в постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 15.10.2019 у справі №903/879/19 та від 25.06.2020 у справі №924/233/18.
Окрім того, на переконання скаржника, заявлений самовідвід суддею Проскуряковим К.В. є надуманим та необґрунтованим, задоволення якого унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних обов`язків у цій справі.
4. Обставини встановлені судами
4.1. 27.04.2009 між Приазовською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та СВК "Агрофірма "Україна" (Орендар) укладений договір оренди земельної частки (паю), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду не витребувані земельні частки паї загальною площею 138,0400 га, у т.ч. 138,0400 га - рілля, виділені в натурі в контурі № 21 - 14,1800 га, № 3 - 12,5600 га, № 18 - 6,0900 га, № 68 - 6,6100 га, № 5 - 44,800 га, № 25 - 11,7600 га, згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП "Україна" Приазовського району Запорізької області.
Згідно з пунктом 2.1 договору, невитребувані земельні частки (паї) передаються в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва.
За умовами пункту 2.3, договір на невитребувані земельні частки (паї) укладено до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але в будь-якому випадку не більш ніж на 49 років.
Договір зареєстрований 27.04.2009 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенської сільської ради за № 111.
4.2. Додатковою угодою від 08.07.2009 сторони визначили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду не витребувані земельні частки паї загальною площею 96,0000 га, у т.ч. 96,0000 га - рілля, виділені в натурі в контурі № 21 - 14,1800 га, № 3 - 12,5600 га, № 18 - 6,0900 га, № 68 - 6,6100 га, № 5 - 44,800 га, № 25 - 11,7600 га, згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП "Україна" Приазовського району Запорізької області. Додаткова угода до договору оренди землі від 27.04.2009 № 111 зареєстрована 08.07.2009 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Сільради за № 113.
Додатковою угодою від 24.10.2012, яка зареєстрована 12.11.2012 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Сільради за № 17, сторони вирішили внести зміни у договір зазначивши загальну площу не витребуваних паїв 138.0400 га, у т.ч. 138.0400 га - рілля замінити на загальну площу 89.7201 га, у т.ч. 89.7201 га - рілля.
Додатковою угодою, яка зареєстрована 17.02.2014 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Сільради за № 20, сторони замінили загальну площу не витребуваних земельних часток (паїв) 89.7201га на 64.4300 га, у тому числі 64.4300 га - рілля, виділені в натурі в контурі № 3 - 6.2800 га, № 5 - 25.6000 га, № 25 - 11.7600 га, № 21 - 14.1800 га, № 68 - 6.6100 га, згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП "Україна" Приазовського району Запорізької області.
Додатковою угодою, яка зареєстрована 05.05.2016 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Сільради за № 22, сторони виклали розділ "Предмет договору" в іншій редакції, визначивши, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 43,9700 га, у тому числі ріллі - 43,9700 га, із земель колишнього КСП "Україна" Приазовського району Запорізької області.
4.3. Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 12.04.2011 у справі № 2-0-21/2011 визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 і складається з права на земельну частку (пай) розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах, належної йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 005576. Вирішено передати у власність територіальній громаді Сільради Приазовського району Запорізької області право на земельну частку (пай) розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах, яке належало ОСОБА_1 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 005576.
4.4. Рішенням позачергової сесії 7 скликання Сільради від 28.07.2016 № 4 вирішено на виконання рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12.04.2011 у справі № 2-0-21/2011 прийняти у власність територіальної громади Сільради земельну ділянку загальною площею 7,79 умовно-кадастрових га вартістю 87 776,00 грн, яка розташована на території Сільради та визнана судом відумерлою спадщиною; надано згоду на підготовку матеріалів для передачі земельної ділянки розміром 7,79 умовно-кадастрових га та вартістю 87 776,00 грн до земель комунальної власності територіальної громади.
4.5. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 65186020, дата формування: 05.08.2016) державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації Новіковим Артемом Валерійовичем 02.08.2016 зроблений запис про проведення державної реєстрації права комунальної власності (номер запису про право власності: 15758703) за Сільрадою Приазовського району Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0041 площею 6,4 га. Підставою виникнення права власності зазначено рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12.04.2011 у справі № 2-0-21/2011. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30800244 від 05.08.2016, Новіков Артем Валерійович, Приазовська районна державна адміністрація.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.3. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
5.4. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
5.5. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови необґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.6. За змістом пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права у разі якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
5.7. Скаржник зазначає, що у Сільради була відсутня технічна документація із землеустрою, тому підстав для внесення запису про проведення державної реєстрації права комунальної власності за Відповідачем на підставі рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12.04.2011 у справі № 2-о-21/2011 на земельну ділянку не було, проте фактичні обставини проведення реєстратором державної реєстрації права власності встановлені судами на підставі недопустимих доказів.
5.8. За змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання.
5.9. Суд відповідно до положень статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний оцінити належність, допустимість, достовірність та достатність доказів у справі, зокрема, в їх сукупності, з огляду на їх зміст, вимоги закону та умови договорів та зробити обґрунтований висновок щодо доведеності або недоведеності обставин справи, які входять до предмета доказування. Обов`язок доказування та подання доказів покладено на сторону, яка і повинна довести ті обставини, на які вона посилається (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
5.10. До загального предмета доказування у спорах про скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно входить факт здійснення державним реєстратором реєстраційних дій з порушенням/дотриманням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок).