Постанова
Іменем України
04 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 363/3994/16-ц
провадження № 61-14711св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцова Олена Вікторівна,
треті особи: Центр надання адміністративних послуг Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Відділ державної
реєстрації Управління економіки Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2019 року в складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Вербової І. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцової О. В., треті особи: Центр надання адміністративних послуг Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Відділ державної
реєстрації Управління економіки Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Л. І., ОСОБА_4, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нерухомого майна, визнання права приватної спільної власності на нерухоме майно, визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправним та скасування запису про право власності, внесення запису про скасування державної реєстрації права власності, визнання протиправним та скасування запису про іпотеку, внесення запису про скасування державної реєстрації прав, виділ в натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності, та стягнення моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 жовтня 2007 року, під час якого за договором купівлі-продажу від 02 серпня 2008 року придбали земельну ділянку площею 0,061 га на АДРЕСА_1 . У подальшому на вказану земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 був виготовлений державний акт на право власності. Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2012 року.
У зв`язку з недосягненням згоди щодо поділу спільного сумісного майна
у квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 серпня 2015 року у справі № 363/1485/15-ц
у порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею
0,061 га на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 06 жовтня 2016 року звернулась до державної адміністрації із заявою про реєстрацію права власності на вищевказане майно, проте отримала відмову, оскільки це майно було зареєстроване за ОСОБА_3 . У подальшому ОСОБА_1 дізналася, що ОСОБА_2 під час розгляду справи № 363/1485/15-ц про поділ спільного майна подружжя без згоди іншого співвласника відчужив за договором купівлі-продажу
від 03 липня 2015 року на користь ОСОБА_3 спірну земельну ділянку.
Зазначала, що сторони договору купівлі-продажу від 03 липня 2015 року були обізнані про наявність у ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на земельну ділянку та існування спору щодо поділу майна подружжя, проте навмисно вчинили вказаний правочин з метою позбавити її законного права на це нерухоме майно. Нотаріус, який посвідчував договір купівлі-продажу, також був обізнаний про перебування продавця ( ОСОБА_2 ) у шлюбі, про що і зазначено у договорі від 02 серпня 2008 року та паспорті останнього, проте не витребував у нього доказів, що земельна ділянка належить йому на праві особистої приватної власності.
Отже, ОСОБА_3 не набула у визначеному законом порядку права власності на земельну ділянку, проте проводить будівельні роботи на цій ділянці, що порушує права та інтереси позивача.
Крім того, ОСОБА_3, знаючи про існування зазначених судових спорів, передала земельну ділянку в іпотеку за договором іпотеки від 06 грудня
2016 року. Договір іпотеки укладений незаконно, він є недійсним, записи щодо внесення інформації про іпотеку, заборону є протиправними
і підлягають скасуванню.
Вказувала, що внаслідок протиправних дій відповідачів їй завдано моральну шкоду.
На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який
03 липня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцовою О. В. за реєстровим № 2582;
- витребувати нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,061 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована на АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 ;
- визнати за ОСОБА_1 право приватної спільної власності на нерухоме майно - вищевказану земельну ділянку;
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцової О. В. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 липня 2015 року, індексний номер 22559780;
- визнати протиправним та скасувати запис про право власності, номер запису 10265318, який внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцової О. В. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 липня 2015 року, індексний номер 22559780;
- внести запис про скасування державної реєстрації права власності, здійсненої на підставі рішення приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцової О. В. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 липня 2015 року, індексний номер 22559780, запис про право власності за номером 10265318;
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л. І. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 грудня 2016 року, індексний номер 32737795
та від 06 грудня 2016 року, індексний номер 32738672;
- визнати протиправним та скасувати запис про іпотеку за номером 17834859, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л. І. про реєстрацію прав та їх обтяжень
від 06 грудня 2016 року індексний номер 32737795; запис про обтяження за індексним номером 17835389, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л. І. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 грудня 2016 року, індексний номер 32738672;
- внести запис про скасування: державної реєстрації прав (іпотеки та заборони на нерухоме майно) здійснених на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л. І. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 грудня 2016 року, індексний номер 32738672; запису про іпотеку за номером 17834859; рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л. І. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 грудня 2016 року, індексний номер 32738672, запис про обтяження за індексним номером 17835389;
- виділити у натурі частку з майна, що є у спільній сумісній власності, а саме: 1/2 частину земельної ділянки, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована
АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_3 здійснювати будь-які дії (у тому числі будівельні роботи) щодо земельної ділянки, яка розташована на
АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідачів заподіяну ОСОБА_1 моральну шкоду
у розмірі 110 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2016 року за заявою представника позивача залишено без розгляду позовні вимоги про заборону вчинення дій (припинення ОСОБА_3 будівництва на земельній ділянці).
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05 лютого 2019 року (в складі судді Баличевої М. Б.) у задоволенні позову відмовлено.
Скасовано арешт, накладений на підставі ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2016 року на земельну ділянку площею 0,061 га, що розташована на АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки (03 липня 2015 року) шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було розірвано (03 квітня 2012 року), тобто останній, здійснюючи продаж земельної ділянки, діяв у встановлений законом спосіб. Крім того, ОСОБА_1 скористалася своїм процесуальним правом звернення до суду з позовом про встановлення факту набуття права особистої приватної власності та визнання права власності на земельну ділянку, однак у задоволенні її позову було відмовлено, що підтверджується рішенням у справі № 363/1485/15-ц. З іншими позовними заявами ОСОБА_1 до суду не зверталася. Судом не встановлено порушення спірним договором безпосередньо прав позивача у цій справі.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у визнанні договору купівлі-продажу недійсним та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних вимог ОСОБА_1 .
Визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована на
АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений 03 липня 2015 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О. В. за реєстровим № 2582, недійсним.
У решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції помилково посилався на судові рішення у справі № 363/1485/15-ц як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі. При цьому рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року у справі № 363/1485/15-ц, яке набрало законної сили,
встановлено, що до складу майна, набутого подружжям ( ОСОБА_1
і ОСОБА_2 ) за час шлюбу, необхідно віднести земельну ділянку площею 0,061 га, яка розташована на АДРЕСА_1 . Тобто судом встановлено, що спірна земельна ділянка набута у період шлюбу ОСОБА_1
і ОСОБА_2 та є не особистою, а спільною сумісною власністю останніх.
Оскільки зазначена земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, то укладення 03 липня 2015 року договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 тягне його недійсність, так як при цьому порушуються вимоги закону щодо згоди іншого співвласника на відчуження спільної власності.
Посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_2 правомірно
вчинив договір купівлі-продажу з ОСОБА_3, оскільки його шлюб
з ОСОБА_1 було на той час розірвано, не відповідає вимогам закону, так як факт розірвання шлюбу не позбавляє одного з подружжя права власності на спільне майно.
Щодо визнання протиправним та скасування запису про реєстрацію прав, вчинених нотаріусом, то у задоволенні зазначених позовних вимог необхідно відмовити. Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, який недійсним не визнаний та на час розгляду цієї справи не припинений і не розірваний. У зв`язку з перебуванням земельної ділянки під іпотекою у реєстрі заборон існує обтяження щодо зазначеної земельної ділянки. Апеляційний суд також дійшов висновку про відмову
у скасуванні реєстрацій щодо подальших дій зі спірною земельною ділянкою, на яку накладена заборона на підставі договору іпотеки, який позивач не просила визнати недійсним.
Позовні вимоги про виділ у натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності сторін по справі, у межах даного позову не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надала суду належних доказів, а саме висновку експертизи про можливі варіанти поділу земельної ділянки
в натурі. Безпідставними є доводи про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, в чому полягає моральна шкода, не доведено її розмір та не зазначено, з яких правових підстав вона підлягає стягненню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У решті постанова апеляційного суду не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив відсутність належних та допустимих доказів, які б були підставою для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу. Апеляційний суд вказані обставини залишив поза увагою та помилково задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Позивачем не доведено порушення її прав внаслідок укладення спірного правочину. Відчуження спільного майна без письмової згоди одного
з подружжя не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним. ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, а у матеріалах справи відсутні докази, що вона діяла недобросовісно, а також інші докази, які підтверджують недійсність зазначеного правочину.
На час укладення договору купівлі-продажу реєстрація земельної ділянки була здійснена лише за ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 не була позбавлена можливості стягнути з ОСОБА_2 відповідну компенсацію за відчуження не в інтересах сім`ї майна.
Позиція іншого учасника справи
ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін, оскільки вона в цій частині є законною та обґрунтованою.
Вказувала, що спірна земельна ділянка набута ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1, остання надавала згоду на набуття її чоловіком цього майна, про що і зазначено у договорі купівлі-продажу
від 02 серпня 2008 року. Під час відчуження спірного майна без згоди позивача (укладення договору купівлі-продажу від 03 липня 2015 року) ОСОБА_3 була обізнана з умовами договору від 02 серпня 2008 року,
в якому зазначено про набуття майна покупцем за згодою дружини, тобто
у спільну сумісну власність подружжя. Презумпція спільної сумісною власності подружжя та недобросовісності відповідачів під час укладення спірного правочину не спростовані матеріалами справи.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_3 05 серпня
2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували
у зареєстрованому шлюбі з 12 жовтня 2007 року.
Під час шлюбу ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 02 серпня 2008 року придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,061 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована на АДРЕСА_1 .
У пункті 15 договору купівлі-продажу від 02 серпня 2008 року зазначено, що дружина покупця ОСОБА_2 - ОСОБА_1, надає згоду на укладення цього правочину та придбання земельної ділянки, про що подала нотаріусу відповідну заяву.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 серпня
2008 року на ім`я ОСОБА_2 був виготовлений державний акт на право власності серії ЯЛ № 102840 на земельну ділянку площею 0,061 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2012 року.
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а Вишгородським районним судом Київської області ухвалою від 07 квітня 2015 року відкрито провадження у справі № 363/1485/15-ц.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області
від 11 серпня 2015 року у справі № 363/1485/15-ц у порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,061 га, яка розташована на