ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/11795/15
касаційне провадження № К/9901/28141/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2016 (суддя - Іщук І.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 (головуючий суддя - Гром Л.М., судді - Бєлова Л.В., Міщук М.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснек УКРАЇНА" (далі - Товариство, ТОВ "Інтерснек УКРАЇНА") до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.05.2015 №0002962204 та №0002942204,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерснек УКРАЇНА" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2015 № 0001542204, № 0001532204 та від 18.05.2015 № 0002962204, № 0002942204.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що відповідач дійшов протиправних висновків у акті перевірки, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені ним із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, підлягають скасуванню. При цьому, позивач посилається на правомірність формування ним податкового кредиту та витрат виробництва.
У письмових запереченнях відповідач повністю цитує доводи аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки. Зважаючи на це, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11.03.2015 № 0001542204 у частині визначення ТОВ "Інтерснек УКРАЇНА" грошових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 56 958, 00 грн та застосування 14 239, 50 грн штрафних (фінансових) санкцій; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11.03.2015 № 0001532204 у частині визначення ТОВ "Інтерснек УКРАЇНА" грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 54 110, 00 грн та застосування 13 527, 50 грн штрафних (фінансових) санкцій; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 18.05.2015 № 0002962204 та № 0002942204, у решті позовних вимог відмовили.
Інспекція оскаржила рішення судів до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.07.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки судами обох інстанцій не було досліджено обставини справи та не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що позивачем було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток суми по взаємовідносинах із ТОВ "Вояж Ко", оскільки, дані операції не спричиняють реальних наслідків та в свою чергу призвели до завищення податку на додану вартість та заниження податку на прибуток. Надані позивачем документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку у зв`язку із тим, що договори між позивачем та його контрагентом є нікчемними, а самі первинні документи, як встановлено в ході перевірки, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заперечення на касаційну скаргу позивачем не надавались.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.02.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 09.02.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекцією проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснек УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування і сплати податків до бюджетів усіх рівнів при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам із ТОВ "Вояж Ко" (код ЄДРПОУ 38393592) за період діяльності з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої 24.02.2015 складено акт №1085/26-51-22-03/30107943.
За результатами зазначеної вище перевірки та на підставі висновків акту цієї перевірки відповідачем 11.03.2015 були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001532204 на суму 54 110, 00 грн податку на прибуток та 27 055, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій, № 0001542204, яким збільшено ПДВ на суму 56 958, 00 грн та застосовано 28 479, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій.
За результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень - рішень, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 14.05.2015 № 7820/10/26-15-10-08-16 скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.03.2015 № 0001532204 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 13 527, 50 грн та податкове повідомлення - рішення № 0001542204 в частині застосованих штрафних санкцій на суму 14 239, 50 грн.
ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі рішення ГУ ДФС у м. Києві складено податкові повідомлення - рішення від 18.05.2015 № 0002942204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 56 958, 00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 14 239, 00 грн та № 0002962204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 54 110, 00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 13 528, 00 грн.
Не погоджуючись із оскаржуваними повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реального характеру проведених господарських операцій, позивачем під час судового розгляду справи були надані належним чином завірені копії наступних документів, а саме: підписані сторонами договори - заявки про надання експедиційних послуг на перевезення вантажу від 15.02.2013 №22, від 21.02.2013 №23, від 24.02.2013 №24, від 26.02.2013 №25, від 27.02.2013 №26, від 06.03.2013 № 28, від 11.03.2013 №29, від 14.03.2013 № 72, від 20.03.2013 № 32, від 26.03.2013 № 33, від 28.03.2013 №35, від 29.03.2013 № 38, від 29.03.2013 № 37, від 29.03.2013 № 34, від 01.04.2013 №36, від 09.04.2013 № 39, від 09.04.2013 № 40, від 11.04.2013, № 42, від 15.04.2013 №43, від 19.04.2013 № 45, від 23.04.2013 № 46, від 24.04.2013 № 48, від 25.04.2013 №49/1, від 25.04.2013 № 50, від 25.04.2013 № 49, від 30.04.2013 № 53, від 13.05.2013 № 54, від 14.05.2013 № 55, від 14.05.2013 № 56, від 15.05.2013 № 72, від 15.05.2013 №58, від 15.05.2013 № 59, від 16.05.2013 № 62, від 22.05.2013 № 63, від 23.05.2013 №64, від 24.05.2013 № 65, від 28.05.2013 № 68, від 28.05.2013 № 67, від 29.05.2013 №69, від 31.05.2013 № 74, від 31.05.2013 № 75, від 31.05.2013 № 76, від 04.06.2013 №77, від 06.06.2013 № 78, від 06.06.2013 № 79, від 11.06.2013 № 80, від 12.06.2013 №82, від 12.06.2013 № 81, від 18.06.2013 № 85, від 20.06.2013 № 87, від 20.06.2013 №88, від 26.06.2013 № 90, від 27.06.2013 № 93, від 27.06.2013 № 94, від 27.06.2013 №149, від 02.07.2013 № 96, від 02.07.2013 № 97, від 08.07.2013 № 100, від 08.07.2013 № 52, від 09.07.2013 № 103, від 09.07.2013 № 102, від 15.07.2013 № 105, від 15.07.2013 № 106, від 15.07.2013 № 63, від 17.07.2013 № 107, від 22.07.2013 № 108, від 22.07.2013 № 109, від 23.07.2013 № 110, від 24.07.2013 № 111, від 24.07.2013 №112, від 30.07.2013 № 114, від 01.08.2013 № 116, від 05.08.2013 № 117, від 05.08.2013 № 118, від 06.08.2013 № 119, від 07.08.2013 № 120, від 08.08.2013 № 121, від 13.08.2013 № 122, від 15.08.2013 № 123, від 20.08.2013 № 125, від 20.08.2013 №124, від 21.08.2013 № 127, від 21.08.2013 № 126, від 22.08.2013 № 128, від 23.08.2013 №129, від 28.08.2013 № 130, від 29.08.2013 № 131; підписані сторонами акти надання послуг від 16.02.2013 № 66, від 22.02.2013 № 71, від 25.02.2013 № 100, від 27.02.2013 № 101, від 28.02.2013 № 121, від 06.03.2013 № 7, від 07.03.2013 № 10, від 12.03.2013 № 28, від 18.03.2013 № 72, від 22.03.2013 № 95, від 27.03.2013 № 93, від 29.03.2013 № 130, від 29.03.2013 № 131, від 29.03.2013 №132, від 29.03.2013 № 133, від 02.04.2013 № 10, від 10.04.2013 № 52, від 10.04.2013 № 53, від 12.04.2013 № 108, від 16.04.2013 № 118, від 20.04.2013 № 155, від 24.04.2013 №164, від 25.04.2013 № 169, від 26.04.2013 № 196, від 26.04.2013 № 194, від 26.04.2013 № 195, від 30.04.2013 № 217, від 14.05.2013 № 5, від 15.05.2013 № 7, від 15.05.2013 № 6, від 16.05.2013 № 72, від 16.05.2013 № 11, від 16.05.2013 № 10, від 17.05.2013 №73, від 22.05.2013 № 89, від 23.05.2013 № 90, від 24.05.2013 № 113, від 28.05.2013 № 119, від 28.05.2013 № 118, від 29.05.2013 № 120, від 31.05.2013 № 68, від 31.05.2013 № 69, від 31.05.2013 № 70, від 31.05.2013 № 64, від 04.06.2013 № 1, від 06.06.2013 № 6, від 11.06.2013 № 56, від 12.06.2013 № 58, від 18.06.2013 № 89, від 20.06.2013 № 122, від 20.06.2013 № 123, від 26.06.2013 № 147, від 27.06.2013 № 149, від 27.06.2013 № 150, від 27.06.2013 № 155, від 02.07.2013 № 2, від 02.07.2013 № 3, від 08.07.2013 № 52, від 09.07.2013 № 53, від 09.07.2013 № 54, від 15.07.2013 № 63, від 15.07.2013 № 64, від 15.07.2013 № 65, від 17.07.2013 № 71, від 22.07.2013 № 72, від 22.07.2013 № 81, від 23.07.2013 № 82, від 24.07.2013 № 83, від 24.07.2013 № 84, від 30.07.2013 № 117, від 01.08.2013 № 5, від 05.08.2013 № 67, від 05.08.2013 № 68, від 06.08.2013 № 69, від 07.08.2013 № 70, від 08.08.2013 № 71, від 13.08.2013 № 83, від 15.08.2013 № 84, від 20.08.2013 № 90, від 20.08.2013 № 91, від 21.08.2013 № 92, від 21.08.2013 № 93, від 22.08.2013 № 94, від 28.08.2013 № 109, від 29.08.2013 № 110, від 23.08.2013 № 95, від 06.06.2013 № 5, від 12.06.2013 № 57, від 08.07.2013 № 13 на загальну суму 341 750, 00 грн разом із товарно-транспортними накладними до кожного акту.
Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, під час перевірки визначено та не заперечувалось відповідачем, що позивачу були виписані податкові накладні на загальну суму 341 750, 00 грн, із яких податок на додану вартість складав 56 958, 33грн.
Так, судами було визначено та не заперечувалось відповідачем, що позивач належним чином, без претензій до форми та змісту, відобразив у бухгалтерському та податковому обліку вказані господарські операції із контрагентом - ТОВ "Вояж Ко".
Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наведені відповідачем у акті перевірки висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вояж Ко" під час дослідження матеріалів справи свого підтвердження не знайшли, зважаючи на таке.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податковий кодекс України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.