ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 380/5952/20
провадження № К/9901/100/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Кухар Н. А., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Большакової О. О., суддів: Качмара В. Я., Мікули О. І.
І. Обставини справи
1. 28 липня 2020 року Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (далі також - Військовий інститут) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в розмірі 8963,37 гривень.
2. Підставою звернення із позовною заявою слугувало невиконання ОСОБА_1 умов підписаного контракту через відрахування з інституту у зв`язку з достроковим розірванням контракту за академічну неуспішність, що обумовлює обов`язок відшкодування витрат на утримання особи у закладі вищої освіти.
3. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 липня 2020 року позовну заяву залишив без руху на підставі частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. 18 серпня 2020 року на адресу суду позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви у справі, яка обґрунтована тим, що позивач вживав заходи досудового врегулювання, проте відповідач жодним чином не відреагував на вказане. Також зазначає, що на строк дії карантину продовжують усі основні процесуальні строки. Вважаючи причини пропуску строку звернення до суду поважними, позивач просив поновити строк звернення до суду.
5. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, адміністративний позов повернуто позивачу.
6. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суди виходили з того, що адміністративний позов подано поза межами строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України
7. На переконання судів попередніх інстанцій, в даному випадку строки звернення до суду із даним адміністративним позовом встановлені частиною п`ятою статті 122 КАС України, яка передбачає місячний строк звернення до суду, оскільки, посилаючись на висновки, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, цей спір віднесений до спору пов`язаного з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі.
8. Зважаючи на вимоги позовної заяви, строк звернення до суду у позивача виник з моменту виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військового інституту і зняття з нього видів забезпечення, у зв`язку з чим відповідача зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Військовому інституті, тобто з дня винесення наказу начальником Військового інституту від 17 січня 2020 року № 12 (по стройовій частині).
9. Натомість позовна заява подана Військовим інститутом 28 липня 2020 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду у цій категорії справ.
10. За наведених обставин суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подана позивачем заява не містить доводів поважності причин пропуску строку, у зв`язку з чим позовна заява відповідно до частини другої статті 123 КАС України підлягає поверненню.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Позивач, уважаючи зазначені судові рішення ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для відкриття провадження.
Аргументи скарги зводяться до того, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки позивач був змушений скористатись правом на заходи досудового врегулювання спору у зв`язку з невідшкодуванням відповідачем коштів у добровільному порядку. Стверджує, що цей спір пов`язаний з відшкодуванням витрат за навчання та утримання в навчальному закладі, а не самим проходженням чи звільненням з військової служби, а відтак посилання судів на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 є помилковим. Крім того позивач наголошує, що вказана постанова суду касаційної інстанції не може застосовуватись до спірних правовідносин, які склались у цій справі, оскільки суб`єктний склад учасників правовідносин та предмет спору не є тотожними.
12. Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2021 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
13. Згідно з частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
14. Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Частиною п`ятою цієї ж статті встановлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
16. Так, згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
17. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
18. Слід наголосити на тому, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
19. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
20. При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Слід зазначити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
22. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
23. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
24. Предметом спору у цій справі є стягнення коштів, які витрачено на навчання відповідача у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут у зв`язку з достроковим розірванням контракту, укладеного між ОСОБА_1 та інститутом.
25. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти (далі - Порядок № 964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е" ,"є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати).
26. Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
27. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, спори про відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби. У цьому судовому рішенні також зауважено, що в рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.