ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/614/16
адміністративне провадження № К/9901/13952/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2016 (суддя - Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 (головуючий суддя - Саприкіна І.В., судді - Карпушова О.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (далі - Товариство, ТОВ "Епіцентр К") до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство звернулось до суду із адміністративним позовом до Митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару від 15.07.2015 №100260001/2015/200022/2, №100260001/2015/200023/2, №100260001/2015/200024/2, від 17.07.2015 №100260001/2015/200026/2, №100260001/2015/200027/2, №100260001/2015/200028/2, №100260001/2015/200029/2, від 06.08.2015 № 100260001/2015/200033/2, №100260001/2015/200034/2, № 100260001/2015/200035/2, № 100260001/2015/200036/2, від 13.08.2015 №100260001/2015/200039/2, № 100260001/2015/200040/2, від 26.08.2015 № 100260001/2015/200042/2, № 100260001/2015/200043/2, від 10.09.2015 №100260001/2015/200046/2, № 100260001/2015/200047/2, №100260001/2015/200048/2, від 14.09.2015 №100260001/2015/200049/2, від 15.09.2015 №100260001/2015/200050/2, від 23.09.2015 №100260001/2015/200056/2, №100260001/2015/200057/2, від 05.10.2015 №100260001/2015/200058/2.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016, позов задовольнив у повному обсязі: визнав протиправним та скасував рішення Митниці від 15.07.2015 №100260001/2015/200022/2, №100260001/2015/200023/2, №100260001/2015/200024/2, від 17.07.2015 №100260001/2015/200026/2, №100260001/2015/200027/2, №100260001/2015/200028/2, №100260001/2015/200029/2, від 06.08.2015 №100260001/2015/200033/2, №100260001/2015/200034/2, №100260001/2015/200035/2, №100260001/2015/200036/2, від 13.08.2015 №100260001/2015/200039/2, №100260001/2015/200040/2, від 26.08.2015 №100260001/2015/200042/2, №100260001/2015/200043/2, від 10.09.2015 №100260001/2015/200046/2, №100260001/2015/200047/2, №100260001/2015/200048/2, від 14.09.2015 №100260001/2015/200049/2, від 15.09.2015 №100260001/2015/200050/2, від 23.09.2015 №100260001/2015/200056/2, №100260001/2015/200057/2, від 05.10.2015 №100260001/2015/200058/2.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди виходили з того, що Товариством вірно визначено митну вартість товару за ціною контракту із застосуванням основного методу, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може вважатись заниженням ним митної вартості та не є перешкодою для застосування митним органом першого (основного) методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, в той час як Митниця не довела наявності у поданих Товариством документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: декларантом заявлені розбіжні відомості щодо виробника товару, а саме: у інвойсах, наданих позивачем, зазначалось, що товар поставлявся на умовах поставки EXW, за кожною поставкою декларантом до митного оформлення подано довідки експедитора "Arte Della Logistica HD S.R.L." від 03.07.2015 №915/09-07, від 10.07.2015 №915/09-14 та від 30.07.2015 №915/09-50 щодо транспортно - експедиційних послуг, у яких вказано вартість транспортно -експедиційних послуг від порту Кастельйон до порту Одеса. У цих довідках, як зазначає скаржник, не вказані витрати на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваних товарів та вартість перевезення від місць знаходження підприємств-виробників до порту Кастельйон. Тому, декларанту було запропоновано надати додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, із змінами та доповненнями, від 13.03.2012 №4495-VI (далі у тексті - МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) із зазначення переліку наступних документів: виписки з бухгалтерської документації; ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Оскільки, декларант відмовився їх надати відповідачеві, то відповідно до частини 2 статті 54 МК України орган доходів та зборів відмовив у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.02.2021 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 09.02.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство здійснювало ввезення на територію України товару (а саме: плитка керамічна), придбаного у іноземних виробників за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) купівлі-продажу від 11.12.2013 № 2562/К60, від 15.12.2015 № 2485/К60, від 11.12.2013 № 2561/К60, від 26.11.2014 № 1907/К60, від 23.10.2014 № 1558/К60, від 24.03.2015 № 443/К60.
Відповідно до умов усіх перерахованих вище контрактів продавець поставляв товар на умовах EXW - Кастелон, Іспанія (правил Инкотермс - 2010).
У період з 15.07.2015 по 05.10.2015 на виконання контрактів з Іспанії до України було ввезено 23 партії керамічної плитки.
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської міської митниці ДФС відповідно 23 митні декларації.
Під час декларування позивачем було вказану митну вартість товару визначену за основним методом, тобто, за ціною договору.
До кожної митної декларації ТОВ "Епіцентр К", у передбаченому митним законодавством порядку, додав відповідний пакет документів, необхідних для розмитнення товару, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, рахунок-фактуру (інвойс), договір про перевезення, коносамент, довідку про вартість транспортно-експедиторських послуг, прайс-лист виробника товарів, специфікацію до інвойсу, копію митної декларації країни відправлення, сертифікат походження загальної форми та сертифікат якості.
На етапі перевірки митної вартості товару Митниця відмовила Товариству у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на те, що подані декларантом документи не містять усіх даних на підтвердження числових значень складових митної вартості (відсутня інформація щодо витрат на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваних товарів) та не надані дані про вартість перевезення від Дос-Ерманас, Нулес, Онда та Алькора (місцезнаходження підприємств) до порту Кастельйон (Іспанія).
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо неправомірності оспорюваних рішень Митниці, виходячи з такого.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, скаржник посилається на необхідність надання додаткових документів у зв`язку з тим, що у наданих декларантом довідках про транспортно - експедиційні послуги відсутні відомості про витрати на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваних товарів та вартість перевезення від міст Дос-Ерманас, Нулес, Онда та Алькора (місцезнаходження підприємств) до порту Кастелон (Іспанія).
Спростовуючи ці доводи суди попередніх інстанцій, із висновками яких погоджується колегія суддів Верховного Суду, вірно зазначили наступне.
Так, відповідно до частин першої - третьої статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення митної вартості.
Згідно із статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Пунктами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням частини десятої цієї статті.
Ціна, що фактично була сплачена або підлягає сплаті це загальна сума всіх платежів, які були здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Так, частина 2 статті 55 Митного кодексу України визначає, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в органу доходів і зборів інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Разом з цим, якщо такі документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.