ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 815/517/16
касаційне провадження № К/9901/24986/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2015 (суддя - Єфименко К.С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (головуючий суддя - Турецька І.О., судді - Стас Л.В., Косцова І.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА МАРІН ЛОГІСТІК" (далі у тексті - Товариство, ТОВ "ТЕРРА МАРІН ЛОГІСТІК") до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2016 року ТОВ "ТЕРРА МАРІН ЛОГІСТІКС" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2015 №0001502203, яким позивачеві збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 991 350, 00 грн, в тому числі, за основним платежем у сумі 793 052, 00 грн та штрафними санкціями 198 263, 00 грн.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що відповідач дійшов протиправних висновків про збільшення товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, так як, воно було постачальником товарів на користь ТОВ "Гонорій" і податкове зобов`язання з податку на додану вартість їм було сплачено в повному обсязі, а тому позивач наголошує на тому, що податковий орган фактично двічі нарахував Товариству зобов`язання з податку на додану вартість відносно постачання одних і тих же товарів.
У письмових запереченнях відповідач вказує на те, що позивачем не надано доказів фактичного виконання укладених позивачем угод, а відповідно до акту щодо неможливості проведення перевірки контрагента позивача не підтверджено можливість здійснення ним господарських операцій, в тому числі й з позивачем.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.12.2015 №0001502203.
Інспекція оскаржила рішення судів до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.12.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки судами обох інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що позивачем було безпідставно занижено податкові зобов`язання на суму 793 052, 20 грн, оскільки надані документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку у зв`язку із їх дефектністю, а списані з балансу без підтверджуючих документів, які б свідчили про їх зв`язок або використання у господарській діяльності ТОВ "ТЕРРА МАРІН ЛОГІСТИКС" у розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заперечення на касаційну скаргу позивачем не надавались.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.02.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 09.02.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 10.11.2015 по 18.11.2015 ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну документальну перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03 жовтня 2012 року по 31 травня 2013 року.
За результатами зазначеної вище перевірки складено акт від 25.11.2015 №8576/15-53-22-03/38353049, згідно з висновками встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на суму 793 052, 00 грн, у зв`язку із порушенням позивачем положень пункту 189.1, статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Відповідно до висновків акту перевірки, побудованих виключно на службовій записці оперуповноваженого ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.03.2014 № 1937/вх./26-57-07-03, акті перевірки від 19.06.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гонорій" щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року" та інформації з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 3201400000000036 щодо досудового розслідування відносно службових осіб ТОВ "Гонорій" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 та частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) та фіктивне підприємництво), відповідачем 25.12.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001502203 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 793 052, 00 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 198 263, 00 грн.
Так, відповідно до Договорів поставки від 02.01.2013 № 02/01-13П та від 01.02.2013 №01/02-13П, позивач (за текстом договору - постачальник) зобов`язується відповідно до замовлення ТОВ "Гонорій" (за текстом договору - покупець) поставляти та передавати у власність Покупця товар фруктово-овочевої групи, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.
ТОВ "ТЕРРА МАРІН ЛОГІСТІКС" протягом січня-лютого 2013 року здійснило поставки товарів ТОВ "Гонорій" на загальну суму 4 758 313, 21 грн, у тому числі, ПДВ - 793 052, 20 грн.
Судами досліджено та не заперечувалось сторонами у ході розгляду справи, що сума вказаного податку на додану вартість задекларовано позивачем та сплачено до бюджету у повному обсязі.
Як зазначили у рішеннях суди попередніх інстанцій, здійснення операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими та податковими накладними, а також наданими позивачем звітами по дебетових та кредитових операціях підтверджено розрахунки за операціями.
Суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.12.2015 №0001502203 тим, що вказані документи, на які посилається Інспекція у якості обґрунтування нереальності операцій позивача з контрагентом ТОВ "Гонорій", не є податковою інформацією і не може використовуватися як доказ нереальності операцій, в розумінні норм підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14, статей 72, 73 ПК України та статті 16 Закону України "Про інформацію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Колегія суддів вважає, що правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пункт 187.1 статті 187 ПК України встановлює, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Об`єкт оподаткування податком на додану вартість визначений в статті 185 ПК України, зокрема, згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 цієї статті, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Тобто, виходячи із наведених норм, у ТОВ "ТЕРРА МАРІН ЛОГІСТІКС" виникло податкове зобов`язання із постачання товарів, яке було сплачено в повному обсязі.
Надаючи оцінку суди вірно встановили, що твердження відповідача про те, що податкові зобов`язання у позивача виникли у зв`язку із здійсненням ним постачання товарів контрагенту - ТОВ "Гонорій" двічі, а саме: на підставі пункту 187.1 статті 187 ПК України та на підставі абзацу "г" пункту 198.5. статті 198 Податкового кодексу України.
Крім того, зазначили суди, що Інспекція вважаючи нереальною вказану операцію позивача із постачання товарів, стверджує, що вона має бути двічі оподаткована податком на додану вартість.
Так, положеннями пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).