ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа №743/687/17
адміністративне провадження №К/9901/24293/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Смоковича М.І.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області
на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2017 року (головуючий суддя - Павленко О.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року (головуючий суддя - Желтобрюх І.Л., судді - Бєлова Л.В., Парінов А.Б.)
у справі № 743/687/17
за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області
до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1
про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні до вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
24 травня 2017 року Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - позивач, скаржник, УДМС України в Чернігівській області) звернулося до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 (далі - відповідач) про примусове видворення відповідача за межі України. Одночасно позивачем подано клопотання про затримання відповідача з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк до 23 листопада 2017 року.
В подальшому відповідач звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з огляду на що, представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив застосувати до відповідача затримання до завершення процедури розгляду заяви його про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні до вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач з моменту затримання не був забезпечений перекладачем з його рідної мови або мови, якою він вільно володіє, а відтак не мав змоги розуміти зміст дій та рішень, що приймалися відносно нього службовими особами та не міг отримати належне роз`яснення його прав, зокрема, на отримання правової допомоги. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що ч. 2 ст. 261 КУпАП передбачено обов`язок органу (посадових осіб), правомочних здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб, інформувати у порядку, встановленому КМУ, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника. Відтак, суд дійшов висновку, що таке затримання відповідача, яке здійснене з порушенням процедури, передбаченої законодавством України, не може бути визнано законним, а відтак, відповідач не підлягає розміщенню в ПТПІ ДМС України та, у відповідності до положень ч. 4 ст. 5 Конвенції з прав людини, підлягає звільненню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
03 серпня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, в якій, позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення судів і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування поданої касаційної скарги УДМС України в Чернігівській області вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій, при прийнятті рішень, невірно встановлено правову природу спірних правовідносин, не застосовані положення статті 183-7 КАС України, не враховані норми Типового Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, чим грубо порушено норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору по суті. Крім того, судами належним чином не досліджено матеріали по справі, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ 075224 від 23.05.2017, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ 075224 від 23.05.2017, протокол № 969 про адміністративне затримання від 23.05.2017 та лист Директорові Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м.Києві від 23.05.2017 № 6/5/7-17, що свідчить про порушення судом норм процесуального права. Також скаржник вказує, що твердження суду щодо незрозумілості відповідачем поставлених працівниками міграційної служби до нього вимог, внаслідок іншої національності перекладача, не відповідають дійсності, оскільки населення Бангладешу та Пакистану відноситься до індоєвропейської мовної групи, що дозволяє йому розуміти один одного. Крім того, Бангладеш є колишньою адміністративно - територіальною одиницею, що підтверджує схожість мов цих двох азіатських держав. Доводи суду апеляційної інстанції щодо порушення прав відповідача на ефективний захист спростовуються наявним в матеріалах справи листом - повідомленням від 23.05.2017, адресованого Директорові Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м.Києві.
Відповідачем відзиву чи заперечень на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року касаційну скаргу УДМС України в Чернігівській області прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
23.05.2017 співробітниками Управління по боротьбі зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми ГУНП у м. Києва був виявлений громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на території України без документів, які підтверджують його особу та право проживання в Україні.
З метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був затриманий, про що був складений відповідний протокол про адміністративне затримання № 969 від 23.05.2017 за ч. 2 ст. 263 КУпАП.
Судами встановлено, що під час затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був присутній перекладач ОСОБА_2 та про затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ніхто не повідомлений.
З копії посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1, судами встановлено, що особа, яка була залучена в якості перекладача при затриманні відповідача - ОСОБА_2, уродженець та громадянин Пакистану.
Відносно громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, складено протокол серії ПР МКМ № 075224 від 23.05.2017 року про адміністративне правопорушення, за порушення правил перебування іноземців в Україні, за яке передбачено відповідальність за ч.1 ст. 203 КУпАП. При цьому, у протоколі відсутнє застереження про присутність перекладача при ознайомленні відповідача з протоколом та роз`ясненні йому прав.
Постановою ПН МКМ № 075224 від 23.05.2017 громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в сумі 510 грн. У постанові відсутні дані щодо присутності перекладача при ознайомленні відповідача з цією постановою.
Оболонським РВ ГУ УДМС України в місті Києві від 23.05.2017 прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов`язано останнього покинути територію України у термін до 28.05.2017.
Як зазначено в рішенні, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, в присутності перекладача Хабіб Харун, особисто отримав рішення від 23.05.2017 про його примусове повернення за межі України. При цьому в рішенні міститься застереження про те, що відповідач відмовився виконати рішення про примусове повернення з України.
В подальшому відповідач звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з огляду на що, представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив застосувати до відповідача затримання до завершення процедури розгляду заяви його про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина 1 статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI): <…> Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення <…>.
Частина 4 статті 26 Закону № 3773-VI: Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Частина 1 статті 30 Закону № 3773-VI: <…> Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення <…>.
Частина 3 статті 30 Закону № 3773-VI: Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Частина четверта статті 30 Закону № 3773-VI: Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Пункт 2.2. Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150 (далі - Інструкції): <…> При примусовому видворенні територіальні органи, територіальні підрозділи ДМС невідкладно готують рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з наступним повідомленням щодо рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом 24 годин прокурора і розміщують іноземців, які не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виконання такого рішення, або стосовно яких прийнято адміністративним судом рішення про їх примусове видворення з України, або якщо вони прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію або не мають законних підстав для перебування на території України, у ПТПІ.