ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 814/784/16
адміністративне провадження № К/9901/32159/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Бучик А.Ю.,
суддів Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року (суддя Желєзний І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (колегія суддів: Бітов А.І., Милосердний М.М., Ступакова І.Г.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування рішення та наказу,-
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції (далі УДАБІ) у Миколаївській області про: визнання неправомірним та скасування рішення від 07 квітня 2016 року за №33 "Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт", яким було скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 13 березня 2015 року №МК 082150720442 (далі - Декларація) на об`єкт: "Логістичний центр з автостоянкою в м. Миколаєві по вул. Потьомкінській ріг вул. 1 Слобідської" (далі - об`єкт будівництва), замовник - ФОП ОСОБА_1 ; визнання неправомірним та скасування Наказу від 07 квітня 2016 року №44 "Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт".
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на відсутність правових підстав для скасування реєстрації вищевказаної Декларації, так як ним було дотримано всі вимоги чинного законодавтва.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, позов задоволено.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами не надано належної правової оцінки тому факту, що для позивача встановлена необхідність обов`язкового отримання технічних умов з газопостачання, однак позивач таку вимогу Закону не виконав, що і стало підставою для винесення спірних рішень.
Заперечень на вказану касаційну скаргу не надходило.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 до УДАБІ у Миколаївській області було подано 2 примірники декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкт: "Логістичний центр з автостоянкою в м. Миколаєві по вул. Потьомкінській ріг вул. 1 Слобідської".
Управлінням було перевірено повноту даних у поданій Декларації та зареєстровано її за №082150720442 від 13 березня 2015 року.
В подальшому, у відповідача виникла необхідність витребування інформації щодо проектної документації стосовно технічних умов від ПАТ "Миколаївгаз".
07.04.2016 Управління отримало відповідь, з якої убачалось, що ПАТ "Миколаївгаз" технічні умови на вказаний вище об`єкт будівництва не видавались.
За результатами проведення позапланової перевірки 04.05.2016 було виявлено, що будівельні роботи передбачають перенесення інженерних мереж газопостачання у зв`язку з тим, що об`єкт розташований безпосередньо над такими мережами.
Установлені порушення і стали підставою для прийняття спірних рішень.
Позивач, вважаючи, що відповідач прийняв рішення з порушенням вимог Закону, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, не довів свою позицію щодо правомірності прийнятих ними вищевказаних актів індивідуальної дії.
Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з преамбулою до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VІ (далі - Закон № 3038-VІ), цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону № 3038-VІ у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. (ч. 5 ст. 26 Закону № 3038-VІ).
Таким чином, отримання вихідних даних на проектування (містобудівних умов та обмежень, технічних умов, завдання на проектування) є документами, які передують розробленню проекту документації та враховуються при розробленні проектної документації на будівництво об`єктів (ст. ст. 29, 30, 31 Закону).
Разом з цим, проектна документація розробляється відповідно до Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року за №45.
Проте, як вірно вказано судами попередніх інстанцій, спірні рішення не містять встановлених фактів щодо порушення приписів вищевказаного Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів.