iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 822/1672/18

адміністративне провадження № К/9901/68516/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Коваленко Н. В., Чиркіна С. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Тарновецького І. І. від 25.06.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Совриги Д. І., суддів: Матохнюка Д.Б., Курка О.П. від 19.11.2018

у справі № 822/1672/18

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці (далі також - відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 03.04.2018 №22/110 про накладення на неї штрафу у розмірі 446760,00 грн.

2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.06.2018 позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці № 22/110 від 03.04.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами; стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4467,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці.

3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.06.2018 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

4. 19.12.2018 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.06.2018 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2019 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача.

6. 29.01.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.

7. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2021 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Коваленко Н.В. Чиркіна С. М

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець, РНОКПП - НОМЕР_1 .

9. На підставі наказу про проведення документальної позапланової перевірки № 800 від 28.02.2018 та направлення на перевірку від 28.02.2018 №679, виданих ГУ ДФС у Хмельницькій області, у період з 02.03.2018 по 07.03.2018, посадовими особами ГУ ДФС у Хмельницькій області проведена документальна позапланова перевірка з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.11.2017 по 31.12.2017.

10. За результатами проведеної перевірки складено акт про результати документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 №0548/22-01-13-07/ НОМЕР_1 від 16.03.2018, в якому відображені допущені ФОП ОСОБА_1 порушення, а саме встановлено факт несвоєчасного повідомлення контролюючих органів про прийняття працівників на роботу та факт використання праці найманих працівників - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без належного оформлення трудових відносин, після фактичного звільнення з роботи згідно з пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), чим порушено вимоги частини третьої статті 24 цього Кодексу.

11. На момент фактичної перевірки 07.12.2017 відповідачем встановлено, що в приміщенні працювало десять працівників, які надали пояснення щодо свого працевлаштування, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили, що працють у ФОП ОСОБА_1 швачками з 01.11.2017 по 07.12.2017, заробітну плату ще не отримували.

12. 19.12.2017 позивачем року подано звіт про використання праці згідно з трудовим договором працівників: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5 за листопад 2017, а також подано повідомлення до податкових органів про прийняття працівників на роботу.

13. Згідно з даними інформаційної бази даних АІС "Податковий блок" дод.4 табл.6 "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам" ФОП ОСОБА_1 19.12.2017 за листопад 2017 року подано звіт про використання праці згідно з трудовим договором.

14. Відповідно до даних інформаційної бази даних АІС "Податковий блок" дод.4 табл.5 "Відомості про трудові відносини осіб" 19.12.2017 позивачем подано відомості за листопад 2017 року про періоди трудових відносин з працівниками, зокрема щодо ОСОБА_2 : дата початку роботи з 30.11.2017, припинено трудові відносини - 30.11.2017, звільнено згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України; ОСОБА_3 : дата початку роботи з 08.11.2017, припинено трудові відносини - 30.11.2017, звільнено згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України; ОСОБА_4 : дата початку роботи з 15.11.2017, припинено трудові відносини - 30.11.2017, звільнено згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України; ОСОБА_5 : дата початку роботи з 15.11.2017, припинено трудові відносини - 30.11.2017, звільнено згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України.

15. Згідно з актом документальної виїзної перевірки Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 16.03.2018 № 0548/22-01-13-07/ НОМЕР_1 позаплановою документальною виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_1 з 02.03.2018 по 07.03.2018 в періоді, що перевірявся з 01.11.2017 по 31.12.2017, встановлено факт несвоєчасного повідомлення контролюючих органів про прийняття працівників на роботу та факт використання праці найманих працівників, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без належного оформлення трудових відносин після фактичного звільнення з роботи згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України.

16. На підставі акта перевірки № 0548/22-01-13-07/ НОМЕР_1 від 16.03.2018 начальником Управління Держпраці у Хмельницькій області 03.04.2018 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/110, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 446760,00 грн.

17. Не погодившись з цим рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач оскаржив його до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

18. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні усіх обставин та не відповідно до вимог чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

19. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

20. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при оформлені працівників на роботу не було допущено порушень норм трудового законодавства, а висновки відповідача про порушення позивачем вимог КЗпП України, а саме наявність неоформлених трудових відносин з працівниками - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, є необґрунтованими. Щодо встановленого в ході перевірки порушення позивачем подання до органів ДФС повідомлення про прийняття працівників на роботу, суд дійшов висновку, що трудовим законодавством не передбачено відповідальності фізичної особи-підприємця у вигляді штрафу за несвоєчасне подання до органів ДФС повідомлення про прийняття працівників на роботу. Для притягнення особи до відповідальності відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України в її діях повинно бути декілька складових: фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин та виплата йому заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв`язку з порушенням позивачем абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України посадовою особою Головного управління Держпраці у Хмельницькій області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, прийнято постанову № 22/110 від 03.04.2018 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, а тому підстави для її скасування відсутні.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

22. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що судом першої інстанції допущено порушення процесуального законодавства, оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного провадження, хоча така мала б бути розглянута за правилами загального позовного провадження. Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, викладений в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 19.10.2018, що позивач фактично не порушив строку апеляційного оскарження, оскільки позивач апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не подавала, а строк апеляційного оскарження закінчився ще 27.08.2018 після повернення апеляційної скарги відповідачу. Позивач була позбавленою можливості захистити свої права, оскільки ухвала про відкриття апеляційного провадження оскарженню не підлягала, як і інші процесуальні документи, ухвалені судом апеляційної інстанції у цій справі. Позивачем укладено трудові договори з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі їх заяв, що підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за листопад-грудень 2017 року та листом Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 15670/10/22-01-13-07-09 від 19.06.2018. Окрім цього, для притягнення особи до відповідальності згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України в її діях повинно бути декілька складових: фактичний допуск працівника без оформлення трудових відносин та виплата йому заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У зв`язку з тим, що відсутні порушення статті 24 КЗпП України у діях позивача при оформленні відносин з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, немає підстав для застосування до неї штрафу, передбаченого статтею 265 КЗпП України. Судом не враховано, що в акті перевірки та у постанові чітко не вказано правопорушення, яке стало підставою для накладення штрафу; що позивач неодноразово подавала звіти до контролюючого органу про використання праці найманих працівників; позивачем подавались звіти про скасування попередніх звітів, які були поданими помилково; що викладені в акті позапланової перевірки дані та у подальшому винесення постанови стосувались не всього періоду, а лише дня, коли проводилась фактична перевірка.

23. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законними, обґрунтованими та ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги позивача є необґрунтованими.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

25. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

26. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ним здійснено розгляд справи у порядку спрощеного провадження, натомість справу потрібно було розглядати за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

27. Як убачається з ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2018 про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначив її до розгляду з повідомленням учасників справи.

28. Розгляд справ в порядку спрощеного позовного провадження врегульовано статті 257 КАС України (тут і далі також - в редакції, чинній на момент вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження у справі), частинами першою та другою якої передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

29. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

30. Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

31. Положеннями частини четвертої статті 12 КАС України передбачено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

32. З урахуванням того, що за предметом спору ця справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, а тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи суд першої інстанції у межах наданого йому законом розсуду вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження і Верховний Суд не вбачає у цій справі порушення вищенаведених норм процесуального законодавства, а тому відхиляє відповідні доводи позивача, викладені у касаційній скарзі.

33. Водночас колегія суддів зауважує, що позивачем у цій справі апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції не подавалась, зокрема з підстав порушення норм процесуального права, що полягають у розгляді справи не за правилами загального позовного провадження, а у порядку спрощеного позовного провадження.

................

Перейти до повного тексту