ПОСТАНОВА
Іменем України
09 лютого 2021 року
Київ
справа №826/2341/18
адміністративне провадження №К/9901/55904/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року (колегія суддів: Коротких А.Ю., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі № 826/2341/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;
- скасувати рішення Міністерства оборони України від 23.05.2016 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;
- зобов`язати Міністерство оборони України, Одеський обласний військовий комісаріат призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виканням ним обов`язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності третьої групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби.
Скасовано рішення Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року №36, постановлене у формі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання(або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року №975 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що Міноборони не приймало рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а документи позивача повернуті на доопрацювання, оскільки ним не подана довідка чи інший документ про обставини поранення. Крім того вказує, що позивач проходив строкову військову службу, а встановлення інвалідності відбулось поза 30 місячний строк.
Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2018 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 29.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до військового комісаріату Одеського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення йому ІІІ групи інвалідності у зв`язку з пораненням, захворюваннями, пов`язаними з виконанням обов`язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
До заяви позивачем було додано наступні документи: копію довідки МСЕК від 16.09.2015 №785611; копію військового квитка; копію архівної довідки від 16.07.2009; копію паспорта та ідентифікаційного номера; копію витягу з протоколу засідання ЦВАК від 23.03.2015 №1044; копію висновку судово-медичної експертизи від 17.03.2015 №2381454/Ж.
Листом від 16.01.2016 №59 Одеський обласний військовий комісаріат направив заяву позивача із наданими ним документами до Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, із зазначенням того, що командування Одеського обласного військового комісаріату вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Відповідно до протоколу Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 23.05.2016 документи позивача повернуті до Одеського обласного військового комісаріату на доопрацювання з підстав відсутності документу про обставини поранення.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до заяви про призначення та виплати одноразової грошової допомоги не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, що передбачено Порядком № 975.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив з того, що Порядком № 975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку; повернення ж документів на доопрацювання за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу даним Порядком не передбачено, а тому повернення Міністерством оборони України документів позивача на доопрацювання суперечить зазначеним вище вимогам закону. Також суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому зобов`язав відповідача її призначити.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 16, пп. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
При цьому, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок № 975).
Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Частиною 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи (підпункт 1 пункту 6 Порядку).