ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/13804/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,
представників учасників справи:
позивача - адвокат Єльніков І. М.,
відповідача - адвокат Гедз Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Євсіков О. О.) та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 (суддя Князьков В. В.)
у справі № 910/13804/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
про стягнення 2015971,84 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Історія справи та короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" (далі - ТОВ "РУШ", товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ "СК "Українська страхова група" про стягнення 2015971,84 грн.
1.2. Господарський суд міста Києва рішенням від 12.06.2020 у справі № 910/13804/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, позовні вимоги ТОВ "РУШ" задовольнив повністю; стягнув з ПрАТ "СК "Українська страхова група" на користь ТОВ "РУШ" 2015971,84 грн страхового відшкодування та судовий збір у розмірі 30239,58 грн.
1.3. 22.06.2020 Господарський суд міста Києва додатковим рішенням, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, у справі № 910/13804/18 заяву ТОВ "РУШ" про розподіл судових витрат задовольнив частково; стягнув з ПрАТ "СК "Українська страхова група" на користь ТОВ "РУШ" судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи у сумі 70000 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 126040,13 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовив.
1.4. Рішення попередніх судових інстанцій щодо розподілу судових витрат обґрунтовані тим, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обставин понесення ним витрат на проведення експертизи у розмірі 70000 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 126040,13 грн. Ці витрати за висновками судів є співмірними зі складністю справи, витраченим часом на вивчення та аналіз документів, на які посилаються сторони, доведеними, реальними та фактичними, а тому підлягають задоволенню. Разом із тим поїздки адвоката до Господарського суду міста Києва для участі у судових засіданнях в розмірі 8111,63 грн та поштові витрати за направлення процесуальних документів у розмірі 572,94 грн не були віднесені судами до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому ці витрати були визнані такими, що не підлягають відшкодуванню. Також відмовлено у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 200,00 грн за підбір, вивчення, аналіз та зняття копій документації щодо державної реєстрації ТОВ "РУШ", оскільки вказані дії не потребують вивчення та аналізу у спорі про страхове відшкодування.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
2.1. 17.11.2020 ПрАТ "СК "Українська страхова група" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі № 910/13804/18, у якій просить скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат.
2.2. ПрАТ "СК "Українська страхова група" зазначило, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19 щодо застосування статті 126 ГПК України. Також скаржник зазначає про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.06.2019 у справі № 910/12682/17, оскільки судами було взято до уваги при винесені рішень у справі висновок № 1 інженерно-технічної експертизи дослідження затоплення та шляхів проходження води в приміщення магазину "Ева 341", який відповідач не вважає належним, достовірним та достатнім доказом у справі, так як його було складено на підставі договору, який не відповідає предмету та меті його складання (договору про створення (передачу) науково-технічної продукції), та більше ніж через рік після залиття приміщення, в якому знаходилося майно позивача. Крім того скаржник вважає, що деякі послуги, зазначені в акті прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги, не можуть вважатися правовою допомогою. Також скаржник посилається на допущені попередніми судовими інстанції арифметичні помилки при обрахунку стягуваних судових витрат.
3. Доводи інших учасників справи
3.1. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
4.2. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи ( пункти 1, 2 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
4.3. Статтею 127 Господарського процесуального кодексу України визначено витрати, пов`язані із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.
4.4. Частиною другою та четвертою статті 127 ГПК України унормовано, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
4.5. Для підтвердження розміру понесених судових витрат на проведення експертизи у розмірі 70000 грн позивачем було надано суду першої інстанції:
- договір про створення (передачу) науково-технічної продукції від 29.10.2018;
- протокол узгодження договірної ціни (додаток № 1 до договору від 29.10.2018);
- календарний план виконання робіт (додаток № 2 до договору від 29.10.2018);
- акт приймання-здачі етапів робіт за договором про створення (передачу) науково-технічної продукції від 29.10.2018;
- платіжне доручення від 31.10.2018 № 95966.
4.6. За приписами частин п`ятої - сьомої статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
4.7. Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідач, на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності витрат на проведення експертизи зі складністю виконуваної роботи, не надав належних доказів.
4.8. Відтак, враховуючи, що позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення витрат на проведення експертизи у розмірі 70000 грн, тоді як відповідач не довів неспівмірності цих витрат зі складністю виконуваної роботи, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням експертів.
4.9. Доводи скаржника про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.06.2019 у справі № 910/12682/17, оскільки судами було взято до уваги при винесенні рішень у справі висновок № 1 інженерно-технічної експертизи дослідження причин затоплення та шляхів проходження води в приміщення магазину "Ева 341", який відповідач не вважає належним, достовірним та достатнім доказом у справі, так як його було складено на підставі договору, який не відповідає предмету та меті його складання (договору про створення (передачу) науково-технічної продукції) та більше ніж через рік після залиття приміщення, в якому знаходилося майно позивача, колегія суддів відхиляє оскільки вказані доводи, за умови неспростування відповідачем під час вирішення спору фактичних даних, викладених у цьому висновку, на підставі яких, зокрема, суди встановили дійсні обставини справи, не можуть свідчити про неналежність такого доказу.
4.10. Посилання скаржника на те, що зазначений висновок не є висновком експерта у розумінні Закону України "Про судову експертизу", оскільки складений неналежним суб`єктом, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.
4.11. Матеріали справи свідчать, що за договором від 29.10.2018 про створення (передачу) науково-технічної продукції було проведено роботи з дослідження причин затоплення та виявлення шляхів проникнення води у приміщення магазину. Про зазначене дослідження було зазначено у акті приймання-здачі етапів робіт від 29.10.2018. Результатом цього дослідження є саме висновок № 1 інженерно-технічної експертизи дослідження причин затоплення та шляхів проходження води в приміщення магазину "Ева 341", який розташований за адресою: м. Київ, бульвар Чоколівський, буд. 1 літ. "А", затверджений 09.11.2018, тобто за договором від 29.10.2018 було здійснено відповідне дослідження, обумовлене предметом цього договору, та надано відповідний висновок, що є науково-дослідницькою продукцією, відповідно до частини третьої статті 331 Господарського кодексу України.
4.12. Відповідно до частини першої та третьої статті 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
4.13. Частинами першою - третьою статті 69 Господарського процесуального кодексу України визначено, що експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.
4.14. Законодавство не вимагає обов`язкового звернення до державної спеціалізованої установи для проведення експертного дослідження, що було предметом договору від 29.10.2018, тоді як позивач звернувся до Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" працівники якої є експертами: судові експерти Діденко Л. М., Сафонов В.В. та експерт Шарков В.В.
4.15. Відтак, доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, у яких містяться докази, що були досліджені судами першої і апеляційної інстанцій при розгляді справи, та яким надана належна правова оцінка, з урахуванням матеріальних та процесуальних норм.
4.16. Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.