ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Єленіної Ж. М., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 9901/754/18 (провадження № 11-1098заі19)
за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
Короткий виклад історії справи
27 серпня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
? визнати протиправними дії членів колегії ВККС, допущені 23 липня 2018 року, що полягали в незаконному та безпідставному визнанні ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді судді, під час співбесіди в ході проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Господарського суду Одеської області;
? скасувати рішення ВККС від 23 липня 2018 року № 1286/ко-18;
? зобов`язати ВККС вирішити питання щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді судді Господарського суду Одеської області з дотриманням принципів верховенства права, відкритості та прозорості.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає, що ВККС при прийнятті оскаржуваного рішення від 23 липня 2018 року діяла протиправно, упереджено та невмотивовано, що зумовило прийняття рішення, яке суперечить пункту 4 частини третьої статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ). Зокрема, позивач зазначає, що незрозумілим є те, яка кількість балів відповідає тому чи іншому критерію особистої, соціальної компетенції, професійної етики та доброчесності. За наявності конкретної кількості балів по чотирьох критеріях за тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей ВККС не виставляє загальної оцінки по цьому тестуванню, а в рішенні визначає загальну кількість балів за критеріями професійної етики та доброчесності з урахуванням невідомої кількості балів по критеріях «інші показники». Відсутність балів по кожному з критеріїв, у тому числі за невідомими критеріями «інші показники», та відсутність аргументації щодо виставлених балів свідчать про те, що рішення не може вважатись мотивованим. Також під час співбесіди позивачу, на його думку, були поставлені дискримінаційні питання, що ґрунтувались на документах, які були відсутні в суддівському досьє, при цьому була оголошена недостовірна інформація щодо наявності нерухомого та рухомого майна і про участь в дорожньо-транспортній пригоді. А також були поставлені питання, які позивач вважає втручанням у його особисте життя.
Позивач не погодився з тим, що за результатом кваліфікаційного оцінювання він набрав 653 бали. Зазначив, що оскаржуване рішення ВККС не містить посилань на визначені законом підстави та мотиви його ухвалення і вважає безпідставним висновок ВККС щодо його невідповідності займаній посаді.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Указом Президента України від 18 травня 2012 року № 336/2012 «Про призначення суддів», зокрема,ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Одеської області строком на п`ять років.
Відповідно до наказу Господарського суду Одеської області від 30 травня 2012 року № 15-к ОСОБА_1 зараховано до штату Господарського суду Одеської області на посаду судді з 30 травня 2012 року.
Рішенням ВККС від 1 лютого 2018 року № 8/зп-15 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Рішенням ВККС від 2 березня 2018 року № 33/зп-18 встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап ? складення іспиту, другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди. Згідно з додатком 1 ОСОБА_1 включений до списку суддів, стосовно яких рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року призначено проведення кваліфікаційного оцінювання.
20 квітня 2018 року ОСОБА_1 склав іспит, набравши за результатами анонімного письмового тестування 85,5 бала, а за виконання практичного завдання ? 65,5 бала.
Рішенням ВККС від 25 травня 2018 року № 118/зп-18 призначено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
За результатами проходження ОСОБА_1 співбесіди з психологом було складено висновок про підсумки тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, згідно з яким його рівень особистої компетенції - «високий», рівень соціальної компетентності - «дуже високий», рівень професійної етики - «високий», рівень доброчесності - «високий».
Рішенням ВККС від 11 липня 2018 року № 166/зп-18 ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
23 липня 2018 року колегія ВККС у складі Макарчука М. А. , Весельської Т. Ф. , Лукаша Т. В. було проведено співбесіду із суддею ОСОБА_1 , за результатами якої було прийнято рішення від 23 липня 2018 року № 1286/ко-18.
У рішенні зазначено, що за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) ОСОБА_1 отримав 350 балів.
При цьому відповідність критерію професійної компетентності оцінено за результатами іспиту, дослідження інформації, що міститься вдосьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1?5 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 16 лютого 2018 року№ 22/зп-18) (далі ? Положення).
Відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності оцінено за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди, відповідно до пунктів 6?7 глави 2 розділу ІІ Положення.
За критерієм професійної етики, оціненим за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення, суддя отримав 161 бал.
За критерієм доброчесності, оціненим за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення, суддя набрав 142 бали.
Отже, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 з можливих 1000 балів набрав 653 бали, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
На підставі зазначеного вище Комісія визнала суддю Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та рекомендувала Вищій раді правосуддя (далі ? ВРП) розглянути питання про звільнення його з посади судді.
Вважаючи рішення ВККС від 23 липня 2018 року № 1286/ко-18 протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 5 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що оскаржуване рішення Комісії від 23 липня 2018 року № 1286/ко-18 відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС), прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є обґрунтованим та пропорційним.
У спірному рішенні ВККС наведені підстави та мотиви його прийняття, а саме ненабрання суддею необхідної кількості балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв ? особистої компетентності, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
При цьому суд першої інстанції зауважив, що оскільки набрана позивачем кількість балів є меншою за 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, то висновок ВККС про невідповідність судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 займаній посаді є таким, що відповідає вимогам закону.
Водночас, надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо обговорення під час співбесіди матеріалів, що не включені до суддівського досьє, зокрема звернення ОСОБА_5 (колишньої дружини позивача), суд звертає увагу на те, що в цьому зверненні йдеться про нібито недекларування позивачем майна, зареєстрованого на ім`я його сина. Відомості щодо декларування майна є частиною суддівського досьє і повинні досліджуватися під час співбесіди. Відтак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що оголошення під час співбесіди заяви ОСОБА_5 не розширило коло питань, що мали з`ясовуватися під час співбесіди, а отже, не порушило прав судді, що проходив кваліфікаційне оцінювання.
Оцінюючи доводи позивача щодо упередженості членів Комісії, суд звернув увагу на те, що окремі мовні звороти та зауваження могли викликати у позивача негативні враження. Проте характер співбесіди в цілому не дає підстав вважати, що члени Комісії були упередженими до позивача. У разі ж недостатності часу для відповіді на питання, з якими були певні труднощі, зокрема щодо майна, суддя міг клопотати про оголошення перерви у співбесіді. Проте з таким клопотанням позивач до Комісії не звертався. Сама ж Комісія не зобов`язана виявляти ініціативу щодо витребування певних документів, що пояснюють обставини, виявлені під час співбесіди. З огляду на це суд відхилив як необґрунтовані посилання позивача на упередженість членів Комісії, які проводили співбесіду.
Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 вересня 2019 року, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - Кравець Р. Ю., подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просив скасувати зазначене рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначав, що воно прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник звертав увагу на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку про вмотивованість рішення ВККС від 23 липня 2018 року № 1286/ко-18.
Зокрема, зауважував, що зазначене рішення ВККС, окрім посилання на визначені законом підстави проведення кваліфікаційного оцінювання суддів загалом, а також відомостей про суму балів, які позивач набрав за кожним з критеріїв із зазначенням засобів встановлення показників відповідності цим критеріям, не містить жодних мотивів, за яких відповідач дійшов висновку про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді. Мотивувальна частина оскаржуваного рішення ВККС фактично зводиться до констатації відповідачем балів, набраних позивачем за критеріями кваліфікаційного оцінювання, без наведення обґрунтування їх розмірів чи причин виставлення.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 вересня 2019 року скасувала, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії закрила.
Основні мотиви, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
Кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.
Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
Водночас за нормами Закону № 1402-VIII (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.
При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
Більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшли висновку, що з огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підведення її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного» провадження.
Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного» провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема можуть вплинути на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
Зважаючи на правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, більшість суддів Великої Палати Верховного Суду вважають, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП та разом із цим рішенням.
Враховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватись після остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
Підста