Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 695/4097/15-к
провадження № 51-5508 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Костюка О. С.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
захисника Гончара С. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Гончара С. М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 серпня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 112014250160000634, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Великий Хутір Драбівського району Черкаської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 серпня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду в сумі 22 891,58 грн та 25 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено в частині вирішення цивільного позову потерпілого
ОСОБА_2 .
Постановлено зменшити суму стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 25 000 грн до 10 000 грн.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що у період часу з 01 год по 06 год 20 жовтня 2013 року, він, перебуваючи в адміністративних межах Привітненської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, з використанням сільськогосподарської техніки, а саме, комбайну "Нива СК-5", таємно, умисно, з метою власного збагачення зібрав урожай кукурудзи із земельної ділянки площею 2,5862 га, яка на праві оренди належить ОСОБА_2, чим завдав останньому матеріальної шкоди на загальну суму 22 891,58 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Гончар С. М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду і ухвалу суду апеляційної інстанції та закритикримінальне провадження на підставі
п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Зазначає, що в порушення положень статей 352, 353 КПК України судом не приведено до присяги потерпілого та свідків обвинувачення, тому їх показання є недопустимими доказами та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, а апеляційний суд, попри прохання захисника перевірити вказаний факт шляхом прослуховування звукозаписів судових засідань за 09.07.2020 року та 07.08.2020 року, послався виключно на журнали судових засідань, вказавши, що судом першої інстанції було дотримано вимоги процесуального законодавства.
Посилається, що перевірка достовірності показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шляхом проведення слідчого експерименту, залишилась не виконана, на що вказував слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в ухвалі від 01.10.2013 року.
Вважає недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 06.07.2015 року, оскільки зафіксована ним подія за своїм змістом відповідає огляду місця події. Крім цього, у вказаному протоколі не зафіксовано хід проведення слідчої дії, що не узгоджується з положеннями КПК України, а відповідно до принципу "плодів отруйного дерева" слід визнати недопустимими й докази, які здобуті внаслідок слідчого експерименту, а саме: відповідь ПП "Землемір" від 14.08.2015 року щодо участі у проведенні слідчого експерименту, план встановлення меж земельної ділянки, протокол демонстрування відеострічки, протокол огляду предмету та постанову про визнання речовими доказами від 07.07.2015 року. Також, суд апеляційної інстанціїпри залишенні апеляційної скарги без задоволення, не дав відповіді на ці доводи, які були викладені у апеляційній скарзі, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Акцентує увагу на тому, що протоколи пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 28.01.2014 року та 08.09.2015 року є недопустимими доказами, оскільки впізнання речей за фотознімками КПК України не передбачено. Також, зазначає про недотримання органом досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України в частині невідкриття стороні захисту 3 оптичних дисків з відеозаписами на стадії закінчення досудового розслідування.
Вказує, що стягнена судом сума матеріальної шкоди, була визначена без проведення відповідної експертизи, як це передбачено п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України у редакції Закону № 1261-VII.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник Гончар С. М. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі доводів, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.