ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 398/2438/18
провадження № 51-2800 км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Кузнєцова С.М.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Сердюка О.Є. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12018120070001276, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Олександрії Кіровоградської області, який не має зареєстрованого місця проживання та фактично проживає в АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Сердюка О.Є. на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2020 рокута ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2020 рокуОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
За ч. 3 ст. 187 КК ОСОБА_1 виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 26 травня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 квітня 2018 року близько 21:00 з метою придбання наркотичних засобів прибув до квартири АДРЕСА_2, де проживали потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Коли потерпілі відмовились надати наркотичний засіб, між ними та ОСОБА_1 виникла сварка, під час якої останній за допомогою цегли розбив скло у вікні квартири та в автомобілі марки "Ford Sierra", реєстраційний номер НОМЕР_1, що стояв біля будинку та перебував у спільному користуванні потерпілих. Після цього ОСОБА_1 проник через розбите вікно до квартири потерпілих, де приставив знайдений на кухні ніж до горла потерпілої ОСОБА_2 та, погрожуючи їй заподіянням смерті й тілесних ушкоджень, вимагав ключі від автомобіля. Потерпілий ОСОБА_3, сприйнявши словесні погрози ОСОБА_1 як реальні, віддав останньому ключі від автомобіля. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ігноруючи вмовляння ОСОБА_3 відпустити ОСОБА_2, ОСОБА_1 змусив останню всупереч її волі сісти з ним в автомобіль потерпілих вартістю 18 379,88 грн, завів його і почав рухатись. Після того, як ОСОБА_1 зупинив автомобіль і ОСОБА_2 вийшла, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину поїхав, розпорядившись транспортним засобом на власний розсуд.
Окрім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався за наведених вище обставин у розбійному нападі з метою заволодіння чужим майном з проникненням у житло, тобто в правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 187 КК.
Приймаючи рішення про виправдання обвинуваченого за ч. 3 ст. 187 КК, суд першої інстанції вказав, що в судовому засіданні не доведено того факту, що, перебуваючи у квартирі потерпілих, обвинувачений ОСОБА_1 вимагав у них кошти чи будь-яке майно з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для їхнього життя чи здоров`я. При цьому суд зазначив, що ключі від автомобіля, якими заволодів ОСОБА_1, не є майном, а є засобом доступу до автомобіля.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Сердюк О.Є. посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження таістотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК, а кримінальне провадження закрити за відсутності в його діях складу злочину (суб`єктивної та об`єктивної сторони), передбаченого ч. 3 ст. 289 КК. Одночасно захисник ставить питання про закриття кримінального провадження за недоведеністю винуватості ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що суд першої інстанції:
- усупереч ч. 1 ст. 94 КПК, взявшидо уваги одні свідчення, не мотивував неприйняття інших, хоча мав би оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності. Зокрема, неправильно оцінив показання потерпілої ОСОБА_2 , яка неодноразово їх змінювала,зазначала, що погроз ОСОБА_1 серйозно не сприймала, не вважала їх реальним, на досудовому розслідуванні вимушена була давати неправдиві показання через тиск на неї та її чоловіка з боку працівників правоохоронних органів, які вказували їй, які свідчення давати, при цьому заяву про вчинення злочину вона не писала, а підписала її під тиском притягнення до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні, у якому вона мала статус підозрюваної за ч. 1 ст. 307 КК;
- виправдовуючи ОСОБА_1 через недоведеність винуватості у вчиненні розбійного нападу на тій підставі, що показання потерпілої, яка є наркозалежною, були неточними, суперечливими та неправдивими, водночас поклав ці ж показання в основу вироку на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 289 КК;
- порушуючи ст. 9, ст. 94 КПК, не відобразив у вироку достовірних показань свідків ОСОБА_4, не співставив їх з іншими доказами у кримінальному провадженні;
- послався у вироку на протокол огляду місця події, висновки експертиз та речові докази, які не доводять причетності ОСОБА_1 до вказаного правопорушення, а свідчать виключно про наявність факту короткострокового користування транспортним засобом обвинуваченим;
- не врахував, що потерпілий ОСОБА_3 добровільно передав ключі від автомобіля обвинуваченому без погроз чи насилля, що виключає незаконність заволодіння транспортним засобом та таку кваліфікуючу ознаку, як насильство чи погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого;
- не взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 попередив потерпілих, що скористається їхнім автомобілем для поїздки за грошима з метою компенсувати вартість пошкодженого ним вікна в квартирі, і мав усі підстави вважати, що отримав на це згоду, а отже умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом у нього не було;
- грубо порушив засади законності та верховенства права у кримінальному провадженні, встановлені ст. 8, ст. 9 КПК, та послався у судовому рішенні на показання, яких не давали потерпілий та свідок.
Захисник Сердюк О.Є. посилається також на те, що суд апеляційної інстанції всупереч п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК, встановивши невідповідність висновків суду,викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, вирок суду не скасував, при цьому своїх висновків належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційних скарг, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину.Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК.
На думку захисника, суд апеляційної інстанції всупереч ч. 3 ст. 404 КПК не взяв до уваги клопотання засудженого про повторне дослідження обставин провадження, а саме про повторний допит потерпілої ОСОБА_2 .
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та його захисник просили задовольнити касаційну скаргу, судові рішення скасувати, а провадження закрити.
Прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі порушено питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Проте зазначена обставина відповідно до вимог ст. 438 КПК не може бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, в частині встановлених судом фактичних обставин провадження та вирішувати питання про достовірність показань потерпілої ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_4, а також пояснень потерпілого ОСОБА_3 під час слідчого експерименту.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілої, вчиненому повторно, ґрунтується на сукупності зібраних доказів, досліджених судом і оцінених з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Так, у судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 визнав, що з метою отримання наркотичних засобів він разом з ОСОБА_4 приїхали до будинку потерпілих на таксі. Оскільки останні відмовилися надати наркотичні засоби, то він розізлився, взяв у руки цеглину і попередив їх, що розіб`є вікно у квартирі. Потерпіла надала йому наркотичний засіб, але він вилив його на землю. Потім цеглиною розбив вікно у квартирі та скло в машині. Почувши крик дитини, він прийшов до тями та подумав, що вчинив неправильно, бо була ніч і холодно. Він намагався дати потерпілим кошти, які у нього були, але потерпілі почали його ображати, між ними знову виникла сварка. Тоді він через розбите вікно заліз до них у квартиру, де взяв ніж, яким не збирався нічого робити. Оскільки потерпілі наркозалежні та не змогли б посеред ночі вставити нове вікно, він запропонував ОСОБА_3 поїхати з ним до товариша по гроші, щоб поставити їм нове вікно, але той відмовився з ним їхати, мотивуючи тим, що у нього хворі ноги. Потерпіла ж погодилась поїхати з ним по гроші, і разом вони вийшли та сіли в автомобіль. В автомобілі валялися якісь плоскогубці. Проїхавши невелику відстань, вони зупинилися, щоб забрати ОСОБА_4 . У цей час потерпіла вийшла з автомобіля, а він поїхав далі, і біля будинку № 132 його заарештували, коли вони з ОСОБА_4 сиділи в автомобілі та слухали музику. У нього не було наміру забирати автомобіль. Він не погрожував потерпілим фізичною розправою. Взяв автомобіль потерпілих, щоб поїхати на ньому по кошти. Він лише вчинив хуліганські дії, а наміру когось різати та вбивати у нього не було. Не мав наміру і щось забирати в потерпілих. Потерпілу змусили написати заяву працівники поліції.