Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 761/15577/17
провадження № 51-3964 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. В.,
прокурора Піх Ю. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Гапон О. Є., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100000666, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Києві, зареєстрований на АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 191 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 190 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 8200 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 14010 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період часу з 9 по 22 грудня 2016 року, виконуючи обов`язки майстра приймальника на станції технічного обслуговування "СТО 100", що на вул. М. Рибалко, 11 у м. Києві, діючи умисно, з корисливих мотивів, привласнив чуже майно, яке знаходилось у його віданні, за наступних обставин.
Так, 9 грудня 2016 року у денний час ОСОБА_1, виконуючи обов`язки майстра приймальника на вказаній станції, прийняв замовлення від ОСОБА_4 щодо ремонту автомобіля марки AudiA4, державний номерний знак НОМЕР_1 . Через декілька днів ОСОБА_1 телефоном повідомив ОСОБА_4 вартість ремонтних робіт її автомобіля, надавши останній для оплати номер банківської карти, яка належала колишній дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_5 . В подальшому, 12 грудня 2016 року ОСОБА_4 перерахувала на вказану банківську карту грошові кошти у розмірі 5000 грн., які ОСОБА_1 не передав до каси "СТО 100", а привласнив.
Крім того, 16 грудня 2016 року у денний час ОСОБА_1, виконуючи обов`язки майстра приймальника на тій же станції технічного обслуговування, що належить ФОП ОСОБА_2, прийняв замовлення від ОСОБА_3 щодо ремонту автомобіля марки Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_2 . Надалі, 24 грудня 2016 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про вартість ремонтних робіт його автомобіля та надав номер банківської карти своєї колишньої дружини ОСОБА_5 для оплати послуг з ремонту. Цього ж дня ОСОБА_3 перерахував на карту 2500 грн., які ОСОБА_1 привласнив.
Також, 20 - 21 грудня 2016 року (точний час не встановлено), ОСОБА_4 повторно звернулася до "СТО 100" з приводу ремонту автомобіля марки Audi A4, державний номерний знак НОМЕР_1 . Дане замовлення прийняв ОСОБА_1 та в подальшому текстовим повідомленням повідомив ОСОБА_4 про вартість ремонтних робіт її автомобіля, надавши номер банківської карти для сплати. 23 грудня 2016 року ОСОБА_4 перерахувала на банківську карту грошові кошти у розмірі 3200 грн., які ОСОБА_1 не передав до каси "СТО 100", а привласнив.
Таким чином, вказаними діями ОСОБА_1, виконуючи обов`язки майстра приймальника на станції технічного обслуговування, вчинив привласнення чужого майна, яке було йому ввірене, а саме грошових коштів на загальну суму 10700 грн.
Крім того, 12 січня 2017 року, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1, який на той час самостійно надавав послуги з технічного обслуговування автомобілів, з метою продовження ремонтних робіт його автомобіля марки Mazda6, державний номерний знак НОМЕР_2, на що останній погодився.
13 січня 2017 року ОСОБА_1, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання з ремонту автомобіля ОСОБА_3, діючи умисно, ввів в оману останнього, повідомивши про необхідність сплатити грошові кошти для проведення діагностики та ремонту автомобіля. В подальшому 13 та 16 січня 2017 року ОСОБА_3 перерахував на банківську карту грошові кошти на загальну суму 2800 грн.
31 січня 2017 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про необхідність сплатити додаткові грошові кошти у розмірі 8710 грн., які 1 лютого 2017 року отримав особисто від останнього на АДРЕСА_2, про що написав розписку.
Однак, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо ремонту автомобіля ОСОБА_3 умисно не виконав, заволодівши грошовими коштами останнього на загальну суму 11 510 грн.
Київський апеляційний суд 25 червня 2020 року задовольнив частково апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 191 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю, строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 190 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю, строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що положення ст. 75 КК до ОСОБА_1 застосовано неправильно, що в свою чергу призвело до м`якості призначеного йому покарання. Виправлення засудженого вважає можливим лише в умовах відбування покарання у виді обмеження волі.