Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 208/3338/18
провадження № 51-3066 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Ковтуновича М. І. Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Піх Ю. Г.,
засудженого ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції
захисника Піцика Р. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Піцика Р. В. на вирок Дніпровського апеляційного суду від 3 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040160000740, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Верхнє-Синьовидне Сколівського району Львівської області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 6 грудня 2018 року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання ОСОБА_1 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 22 травня 2018 року по 29 січня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 4 квітня 2018 року приблизно о 2 год., знаходячись на пр. Т. Шевченка, біля будинку № 38 в м. Кам`янському Дніпропетровської області, побачивши раніше незнайомого йому ОСОБА_2 , який проходив біля вказаного будинку та розмовляв по мобільному телефону, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна, підійшовши ззаду до останнього, вихопив з рук належний йому мобільний телефон "Huawei P Smart FIG-LX1". Після чого, побіг між будинками № 36 та № 38 на пр. Т. Шевченка в м. Кам`янському Дніпропетровської області , та зник з поля зору ОСОБА_2, заподіявши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 6999 грн.
Дніпровський апеляційний суд 3 лютого 2020 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 6 грудня 2018 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК, виконувати самостійно. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Піцик Р. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує, що 17 липня 2019 року апеляційний суд провів судовий розгляд за його відсутності, не повідомивши про дату та час розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення на вирок районного суду. Також, на думку захисника, висновок апеляційного суду про неможливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання у виді позбавлення волі є необґрунтованим, а призначене засудженому до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки - занадто суворим.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Піцик Р. В. підтримали касаційну скаргу останнього.
Прокурор Піх Ю. Г. заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника Піцика Р. В.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 186 КК, а також вид та розмір призначеного засудженому покарання за вказане кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на строк 4 роки у касаційній скарзі не оспорюються.
Разом з тим, доводи касаційної скарги захисника Піцика Р. В.про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції оскільки він не був належно повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, внаслідок чого було порушено право на захист ОСОБА_1, є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 20 КПК засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізувати інші процесуальні права, передбачені КПК.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника. Право обвинуваченого на захист закріплене у п. 5 ч. 2 ст. 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що принципи змагальності та рівності сторін є наріжним каменем справедливого судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до них кожна зі сторін повинна мати змогу надати власне розуміння справи. Суд визнав, що ці принципи є застосовними також у частині вручення сторонам судових документів.