Постанова
іменем України
2 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 725/4315/17
провадження № 51-4591 км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Чагарного М.П.,
а також в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
захисника Яцемірського Є.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Попова Г.Г. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 квітня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260020001207, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 21 вересня 2017 року вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк один рік та на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік, звільненого 7 листопада 2018 року ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік; за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, за винятком належного йому на праві власності нерухомого майна.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, за винятком належного йому на праві власності нерухомого майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 6 березня 2018 року більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, за винятком належного йому на праві власності нерухомого майна.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 червня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 5 липня 2017 року, перебуваючи на території лікарні швидкої медичної допомоги на вул. Фастівській, 2 у м. Чернівці, шляхом обману та зловживання довірою, підійшовши до малолітньої ОСОБА_2 під приводом вирішення питання щодо не притягнення останньої до кримінальної відповідальності і під приводом перевірки мобільного телефону та причетності до вчинення злочину, заволодів її мобільним телефоном вартістю 2000 грн, після чого з місця вчинення злочину зник, заподіявши потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, 1 вересня 2017 року о 21 год. 30 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою заволодінням майном ОСОБА_3, без дозволу власниці квартири ОСОБА_4 та осіб, які там перебували, силою відчинивши вхідні двері до квартири АДРЕСА_2, увірвався до вказаної квартири та, погрожуючи потерпілому ОСОБА_3 застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого, що виразились у демонстрації ножа та погрози його застосування, яку потерпілий розцінив як реальну, відкрито заволодів майном останнього на загальну суму 7700 грн, після чого з місця вчинення злочину зник, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах:
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Попов Г.Г., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 в частині обвинувачення за ч. 3 ст. 187 КК, а кримінальне провадження у цій частині закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення. Зазначають, що висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. На їх думку, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. ст. 91, 94, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не навів належних і достатніх мотивів на обґрунтування наявності в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 187 КК. Також вказують, що судом не було взято до уваги та не надано оцінки показанням ОСОБА_1, потерпілого, свідків та іншим доказам сторони обвинувачення у їх сукупності. Крім того зазначають, що не була надана оцінка і показанням працівників міліції, яких було допитано в якості свідків та які вказували, що під час особистого обшуку в ході затримання у ОСОБА_1 ніякого ножа вилучено не було. Вважають, що в діях ОСОБА_1 повністю відсутній будь-який мотив та умисел на скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК. При цьому вказують, що між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3 існували цивільно-правові відносини, оскільки у останнього перед ним був борг в сумі 200 грн. Крім того засуджений зазначає, що судом було безпідставно визнано обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, в стані алкогольного сп`яніння.
При цьому захисник вказує, що суд безпідставно послався на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, на протоколи впізнання особи за фотографіями, оскільки обвинувачений із потерпілим і свідками по справі добре знайомі та неодноразово перебували разом у квартирі. Також безпідставними, на його думку, у вироку суду є посилання на протоколи проведення слідчих експериментів з потерпілим, свідками, оскільки вони не доводять проникнення ОСОБА_1 в житло та напад з метою заволодіння чужим майном, а доводять примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Яцемірський Є.В. просили касаційні скарги задовольнити.
Прокурор Чагарний М.П. вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1, захисника Яцемірського Є.В. та прокурора Чагарного М.П., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, та кваліфікація його дій у касаційних скаргах засудженим та захисником не оспорюються та не заперечуються.
Водночас доводи касаційних скарг засудженого та захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судами при ухваленні рішень щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ч. 3 ст. 187 КК, слід визнати обґрунтованими.
У п.1 ч. 1, ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Відповідно до ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. У разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Зазначених вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції при ухваленні вироку щодо ОСОБА_1 не дотримався, доказам обвинувачення не дав належної оцінки, унаслідок чого дійшов передчасного рішення про кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 187 КК.