Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 501/2668/18
провадження № 51-6093км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Зленка О. В.,
в режимі відеоконференції
захисника Чугунова В. В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Чугунова В. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 26 лютого 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року щодо останнього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018160160000714, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чорноморськ Одеської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 152 КК України.
Рух справи, короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені обставини
Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавленні волі на строк 2 роки 6 місяців, за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавленні волі на строк 10 років 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 26 липня 2018 року до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Чугунова В. В. залишено без задоволення, а вказаний вирок суду - без змін.
Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 березня 2020 року скасовано ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 26 липня 2018 року, приблизно о 10 год 20 хв., він, маючи умисел на викрадення малолітньої дитини, на дитячому майданчику по
вул. 1 Травня, б. 9-а в м. Чорноморську Одеської області підійшов до малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та, використовуючи обман, запропонував йому піти до нього додому пограти в компʼютерні ігри, на що потерпілий погодився. ОСОБА_1, усвідомлюючи малолітній вік потерпілого, використовуючи свою перевагу в силі, взяв ОСОБА_2 за руку та повів до себе додому у квартиру АДРЕСА_1 . По дорозі, коли потерпілий почав чинити опір ОСОБА_1, прохаючи його відпустити, останній почав погрожувати потерпілому фізичною розправою та став наносити йому удари гіллям дерев по сідницях, завдаючи фізичних страждань. Привівши ОСОБА_2 додому, ОСОБА_1 з метою попередження вчинення опору потерпілим завдав йому близько 20 ударів ременем по сідницях.
Цього ж дня, в період часу з 10 год 20 хв. до 12 год, ОСОБА_1 з метою задоволення статевої пристрасті, користуючись безпорадним станом малолітнього потерпілого ОСОБА_2, посягаючи на статеву недоторканність та нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток малолітнього, згвалтував його, вчинивши з ним дії сексуального характеру, пов`язані з анальним та оральним проникненням в його тіло з використанням геніталій та іншого предмета, тобто зґвалтував малолітнього ОСОБА_2 . Під час зґвалтування ОСОБА_1 застосовував фізичне насильство щодо ОСОБА_2, завдаючи удари руками по статевим органам потерпілого та ременем по сідницях, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Чугунов В. В. просить вирок та ухвалу в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 152 КК України скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, а в іншій частині судові рішення залишити без зміни.
Зазначає, що станом на 26 липня 2018 року, тобто на момент вчинення ОСОБА_1 злочину, дії сексуального характеру, пов`язані з анальним та оральним проникненням в тіло іншої особи не були зґвалтуванням, а містили склад злочину, передбаченого ст. 153 КК України. Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. 152 КК України, з урахуванням змін внесених Законом України № 2227-VIII від 06 грудня 2017 року, які набрали чинності 11 січня 2019 року та погіршили становище засудженого, вказує на порушення вимог ч. 2 ст. 5 КК України.
Вважає, що у порушення вимог ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, які були наведені в його апеляційній скарзі, а також не навів обґрунтування своїх висновків на спростування всіх доводів скарги і не мотивував свого рішення належним чином. При цьому під час повторного апеляційного розгляду, не було виконано вказівок суду касаційної інстанції щодо надання правової оцінки приписам ч. 2 ст. 5 КК України, згідно з якими закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, не має зворотної дії у часі.
Також захисник просить суд вирішити питання про доцільність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5
ст. 434-1 КПК України, у зв`язку з виключною правовою проблемою.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Чугунов В. В. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Беручи до уваги те, що захисник не оскаржував вирок та ухвалу у частині кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 146 КК України та призначення покарання за цим злочином, керуючись вимогами ст. 433 КПК України, колегія суддів не перевіряє законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині.
Разом із тим, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо необхідності скасування вироку та ухвали в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 152 КК України у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами ст. 419 КПК України вухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Колегія суддів Верховного Суду вважає неспроможними доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону України№ 2227-VIII від 06 грудня 2017 року) та погіршення його правового становища, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5 КК України.