Постанова
іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 761/27012/16-к
провадження № 51-4778км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Костюка О. С.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Ясинецького О. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100050001790, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Риги Латвійської Республіки та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК, та виправдано за недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
Київський апеляційний суд ухвалою від 03 липня 2020 року залишив указаний вирок без змін.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у заподіянні майнової шкоди у великих розмірах шляхом зловживання довірою, за відсутності ознак шахрайства, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК, за таких обставин.
Так, ОСОБА_1 у період 2014-2015 років, виконуючи на підставі цивільно-правових угод окремі повноваження в інтересах ТОВ "КЕЙ-КОЛЛЕКТ", з метою заподіяння зазначеному товариству майнової шкоди у великих розмірах залучив не встановлених досудовим розслідуванням осіб та, зловживаючи довірою керівництва ТОВ "КЕЙ-КОЛЛЕКТ" за відсутності ознак шахрайства, повідомив останнім неправдиву інформацію про бажання боржника ОСОБА_2 здійснити погашення боргу за кредитним договором від 19 червня 2006 року № 262/18-06, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" і ОСОБА_2, право вимоги за яким перейшло до ТОВ "КЕЙ-КОЛЛЕКТ" на підставі договору факторингу від 11 червня 2012 року № 4 та договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 11 червня 2012 року шляхом продажу покупцю - третій особі двокімнатної квартири АДРЕСА_2 (далі - двокімнатна квартира).
ОСОБА_1 , отримавши згоду власників та посадових осіб ТОВ "КЕЙ-КОЛЛЕКТ" на продаж двокімнатної квартири, під час підготовки документів, необхідних для вчинення правочину, повідомив виконавців, які готували документи, про необхідність підготувати документи на інший об`єкт нерухомого майна, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 (далі - трикімнатна квартира), яка перебувала на балансі вказаного Товариства.
17 січня 2015 року на підставі довіреності, виданої генеральним директором ТОВ "КЕЙ-КОЛЛЕКТ" ОСОБА_3 та фінансовим директором ОСОБА_4, ОСОБА_1, діючи умисно з корисливих мотивів шляхом зловживання довірою, за відсутності ознак шахрайства, всупереч інтересам довірителя, уклав від імені цього Товариства з покупцем ОСОБА_5, яку підшукали не встановлені досудовим розслідуванням особи, договір купівлі-продажу квартири. Обʼєктом продажу за договором була вищезазначена трикімнатна квартира за ціною 328 990 грн, що на 858 510 грн була нижчою за ринкову вартість квартири. Такими діями ОСОБА_1 завдав ТОВ "КЕЙ-КОЛЛЕКТ" майнової шкоди у великих розмірах.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону України та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, всупереч ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) надав неправильну оцінку доводам, наведеним стороною обвинувачення в апеляційній скарзі, щодо істотних порушень кримінального процесуального закону, допущених місцевим судом, а саме, порушуючи ч. 2 ст. 94 КПК, надав доказам у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 наперед встановленої сили. Крім того, цей суд, не дослідивши безпосередньо доказів, фактично погодився з наданою судом першої інстанції оцінкою і дійшов безпідставного висновку про малозначимість порушень, вказаних стороною обвинувачення в апеляційній скарзі, оскільки подані цією стороною докази є неналежними і не доводять вини ОСОБА_1 .
Як вважає прокурор, такі допущені апеляційним судом порушення перешкодили цьому суду повно і всебічно розглянути провадження та ухвалити законне й обґрунтоване рішення та призвели до неправильного, на думку сторони обвинувачення, виправдання ОСОБА_1, за ч. 2 ст. 192 КК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Костюк О. С. не підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення.
Виправданий ОСОБА_1 та його захисник Ясинецький О. А. заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновків,що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках на потерпілого.
Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
У цій справі за результатом розгляду місцевий суд мав з`ясувати, щодо продажу якої квартири мав бути укладений договір купівлі-продажу (дво- чи трикімнатної) та чи зловживав ОСОБА_1, укладаючи договір купівлі-продажу щодо трикімнатної квартири, довірою керівників ТОВ "КЕЙ-КОЛЛЕКТ" без ознак шахрайства, що призвело до заподіяння шкоди у великому розмірі, а саме на суму 858 510 грн.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд повно й усебічно розглянув обставини кримінального провадження, проаналізував докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та стороною захисту на спростування висунутого обвинувачення, які перевірив і належним чином оцінив із точки зору допустимості, належності, достовірності, а сукупність доказів - із точки зору достатності, та дійшов правильного висновку, що стороною обвинувачення не надано належних і достатніх доказів, які би доводили вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення.