ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2021року
м. Київ
Справа № 504/1755/15-к
Провадження № 51-1320км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Чистика А. О.,
за участю
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Саіяна С. Г.,
потерпілого ОСОБА_1 в режимі відеоконференції
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Робульця А. А. на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 квітня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у кримінальному провадженні № 42014161010000076 по обвинуваченню
ОСОБА_2 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 квітня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Згідно з встановленими судом першої інстанції, 18 липня 2014 року о 21 год., перебуваючи на адміністративній території 1604 дивізіону військової частини А2800 у селі Вапнярка Комінтернівського району Одеської області, старшина ОСОБА_2 побачив солдата ОСОБА_1, який сидів на лавочці, та надав йому вказівку убути в приміщення казарми дивізіону, яку солдат ОСОБА_1 відмовився виконати. Після цього, будучи у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_2 повторно висловив зазначену вимогу на адресу ОСОБА_1 поєднавши його з погрозою застосування до нього фізичного насильства. У свою чергу ОСОБА_1 висловив ОСОБА_2 своє незадоволення такою поведінкою, та побоюючись застосування до себе фізичного насильства, убув у приміщення казарми, де шикувався особовий склад для проведення вечірньої перевірки. Старшина ОСОБА_2, будучи незадоволеним такою поведінкою ОСОБА_1, прослідував у приміщення вказаної казарми для участі у проведенні вечірньої перевірки. Увійшовши у приміщення казарми, старшина ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп`яніння, підійшов до ОСОБА_1 та наніс йому один сильний удар долонею лівої руки в область шиї та одразу після цього один сильний удар кулаком правої руки в область порожнини живота, заподіявши останньому тяжке тілесне ушкодження. О 22 годині того ж дня солдат ОСОБА_1 відчуваючи сильний фізичний біль в області черевної порожнини, звернувся за медичною допомогою до травматологічного пункту 29 міської поліклініки та у подальшому до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, де о 24-й годині 18 липня 2014 року йому була проведена операція по видаленню селезінки.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року зазначений вирок залишений без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що суд першої інстанції не повністю дослідив всі докази, зокрема не допитав свідків, які брали участь при проведенні слідчих експериментів, що запис розмови засудженого та матері потерпілої - є незаконним, що вирок суду ґрунтується на суперечливих доказах. Зазначається, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою порушення, які допустив суд першої інстанції суд, та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурор зазначає про безпідставність наведених у ній доводів та про законність постановлених судових рішень.
У запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_1 наводить доводи на спростування тверджень захисника і зазначає про законність та обґрунтованість судових рішень.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, вважав її необґрунтованою.
Потерпілий ОСОБА_1 заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
З огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Так за змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути, зокрема, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК України, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.
Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 р. у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 р. у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 р. у справі № 760/23459/17 та ін.).
Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
У цьому кримінальному провадженні попри невизнання своєї вини обвинуваченим суд першої інстанції дійшов висновку про його винуватість.
При цьому суд послався на детальні показання потерпілого ОСОБА_1, який прямо вказав на ОСОБА_2 як на особу, що на вечірній перевірці в присутності інших військовослужбовців без попередження нанісла йому кулаком удар в шию та у лівий бік в область підребер`я від чого він відчув гостру біль. Потерпілий повідомив, що свідками циїх подій були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після закінчення вечірньої перевірки, відчуваючи гострий біль він побачив капітана ОСОБА_5, якому сказав про конфлікт з ОСОБА_2, на що останній порадив йому не звертати уваги, оскільки ОСОБА_2 п`яний. Оскільки біль у нього не вщухав, він зателефонував матері, та повідомив про те, що його вдарив сержант ОСОБА_2 . Після цього він залишив територію військової частини і на таксі приїхав додому, а далі вони звернулися за медичною допомогою. У військовому шпиталі йому зробили операцію по видаленню селезінки.