ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2021року
м. Київ
Справа №761/7897/18
Провадження № 51-2478км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Вус С. М., Чистика А. О.,
за участю
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Шевченко О. О.,
потерпілого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Луцика М. М. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року в кримінальному провадженні № 42017101100000397 по обвинуваченню
ОСОБА_2 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жовтневе Попільнянського району Житомирської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 08 грудня 2017 року, близько 08 год. 50 хв. водій ОСОБА_2, керуючи пасажирським автобусом марки "Атаман А-092Н6", реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ТОВ "Кийтранс- 2005", рухався маршрутом № 223 по вул. І. Турчина, зупинившись на зупинці громадського транспорту "вул. І.Турчина" поблизу будинку № 17 ум. Києві, під час посадки пасажирів проявив неуважність до дорожньої обстановки, чим порушив п. 1.5 та 2.3 б) ПДР України, не вживши заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, з відкритими задніми дверима розпочав рух, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, тим самим порушив п. 10.1 та 21.4 ПДР України.
Внаслідок зазначених дій засудженого із задніх дверей керованого ОСОБА_2 автобусу, навпроти будинку № 11 вул. І.Турчина у м. Києві сталося падіння пасажира ОСОБА_3, який в момент початку руху знаходився у салоні вказаного транспортного засобу. Через проявлену водієм ОСОБА_2 злочинну необережність, внаслідок порушення ним правил безпеки дорожнього руху пасажиру ОСОБА_4 спричинено тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року зазначений вирок залишений без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення є незаконними, висновки про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення є безпідставними і не підтверджуються матеріалами провадження. Зазначається, що судом не взято до уваги висновок спеціаліста, безпідставно відмовлено в задоволені клопотань. Вказується, що апеляційним судом належним чином не перевірено доводи апеляційної скарги і наведені формальні мотиви на спростування тверджень захисника, не взято до уваги показання свідків, зокрема показання свідка ОСОБА_6, згідно з якими маршрутка була жовтого кольору марки "Богдан".
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, вважала її необґрунтованою.
Потерпілий ОСОБА_1 не підтримав касаційну скаргу захисника, вважав судові рішення законними та обґрунтованими.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
З огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Так за змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути, зокрема, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК України, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.