Постанова
Іменем України
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 523/10422/15-ц
провадження № 61-14167св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державний комерційний центр "Пріоритет", Служба у справах дітей Одеської міської ради, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада, ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комерційного центру "Пріоритет", Служби у справах дітей Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію, визнання незаконним та скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права проживання та реєстрації у житловому приміщенні
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 28 березня 2019 року у складі судді Бузовського В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Дрішлюка А. І., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, у якому просив визнати незаконним з моменту винесення та скасувати розпорядження Державного комерційного центру "Пріоритет" від 10 травня 1993 року № 15 щодо приватизації однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; визнати незаконним з моменту видачі та скасувати свідоцтво про право власності на житло - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 травня 1993 року за реєстровим номером 7 на підставі розпорядження від 10 травня 1993 року № 15; визнати нечинним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою, укладений 08 червня 1993 року між продавцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з одного боку (від імені яких за довіреністю діяв ОСОБА_3 ) та покупцем ОСОБА_4, посвідчений старшим державним нотаріусом Восьмої Одеської державної нотаріальної контори Лазаревою Л. А. та зареєстрований у реєстрі за № 1-1700; визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений 29 травня 1996 року за № 14601 на Одеській товарній біржі між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_2 . Визнати за ним право на проживання та право на реєстрацію в однокімнатній квартирі АДРЕСА_3 за наведеною адресою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що у 2015 році він з метою отримання квартири звернувся до квартирної служби, де йому було роз`яснено про необхідність надання довідки щодо відсутності приватизації нерухомого майна. Водночас Комунальне підприємство "Міським агентством з приватизації житла" повідомило йому про те, що він вже використав своє право на приватизацію житла у травні 1993 року. Зазначив, що на день приватизації спірної квартири йому було лише 13 років, умови проведення приватизації йому не відомі, а наявність цих обставин перешкоджає йому стати на квартирний облік. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Суворовський районний суд міста Одеси ухвалою від 28 березня 2019 року позовну заяву залишив без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не з`явилися в судове засідання, заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не подавали.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 10 серпня 2020 року ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 28 березня 2019 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без розгляду, оскільки належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи позивач та його представник повторно не з`явилися в судове засідання, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 28 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд безпідставно залишив позовну заяву без розгляду, оскільки про розгляд справи не був повідомлений один з відповідачів - Державний комерційний центр "Пріоритет", про що свідчать повернені на адресу суду судові повістки з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Про те, що немає інформації про належне повідомлення зазначеного відповідача, представник позивача дізнався телефоном, тому усно просив відкласти судові засідання, оскільки за відсутності належного повідомлення сторони судове засідання не могло відбуватися. Крім того, 28 березня 2019 року представник позивача подав заяву про зупинення провадження у справі у зв`язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду від 28 листопада 2018 року про закриття провадження в частині позовних вимог. Також суди не взяли до уваги того, що за 3,5 роки судової тяганини позивач та його представник неодноразово давали усні та письмові пояснення, відповідали на питання суду та інших учасників справи, нових доказів у позивача немає, а його особиста участь не була визнана судом обов`язковою. Про ці обставини позивач зазначив у письмовій заяві від 27 лютого 2018 року та просив місцевий суд провести судове засідання за його відсутності та за відсутності його представника.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
22 грудня 2020 року справа № 523/10422/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що справа знаходилася в провадженні місцевого суду з липня 2015 року та її розгляд неодноразово відкладався.
У судове засідання, призначене на 26 лютого 2019 року, позивач та його представник не з`явилися, про місце і час розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується розписками від 21 січня 2019 року про вручення повістки про виклик до суду (аркуші справи 8-9, том 3) про причини неявки не повідомляли, заява про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходила.
Про судове засідання, призначене на 28 березня 2019 року, був повідомлений належним чином представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 30, том 3).
Крім того, 28 березня 2019 року представник позивача подав безпосередньо до суду першої інстанції заяву про зупинення провадження у справі.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.