Постанова
Іменем України
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 682/2422/19
провадження № 61-7719св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 , ОСОБА_8, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та виселення
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 березня 2020 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, який уточнили в процесі розгляду справи, та просили: визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме - житловим будинком АДРЕСА_1, та усунути перешкоди у володінні, користуванні майном, а саме - вказаним будинком шляхом виселення відповідачів; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що вони є співвласниками в рівних частках житлового будинку АДРЕСА_1, який вони отримали в спадок після смерті ОСОБА_9 . В успадкованому будинку вони не проживали, проте в 2002 році за усною домовленістю надали дозвіл на тимчасове проживання в цьому будинку ОСОБА_3 . Також домовились про те, що згодом, після виготовлення нею правовстановлюючих документів на будинок, вона зобов`язувалась його викупити шляхом укладення між ними договору купівлі-продажу. Всупереч умовам домовленості жодних дій, спрямованих на укладення договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 не вчинила, окрім того, без дозволу власників зареєструвала в ньому інших членів своєї сім`ї - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Численні звернення до правоохоронних органів та органів прокуратури, направлені протягом 2015 - 2017 років з метою захисту порушеного відповідачами права власності, як і письмові вимоги, направлені відповідачам, про добровільне зняття з реєстрації в будинку та виселення результатів не дали. Враховуючи викладене, а також те, що відповідачі в добровільному порядку відмовляються знятися з реєстрації та продовжують безпідставно володіти і користуватись належним їм майном, просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 10 січня 2020 року позов задовольнив частково. Визнав ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме - житловим будинком АДРЕСА_1 . Усунув ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у володінні і користуванні цим будинком, шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 як таких, що без належних правових підстав проживають у цьому будинку, володіють та користуються власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачі є законними власниками спірного будинку, а тому мають право на власний розсуд розпоряджатися належним їм майном. Відповідачі будь-яких доказів законного перебування у спірному житловому приміщенні не надали.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Хмельницький апеляційний суд постановою від 31 березня 2020 року рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що відповідачі за усною домовленістю з позивачами, без визначення строку проживання, з умовою укладення в подальшому договору купівлі-продажу, передавши ОСОБА_1 частину коштів, вселились у будинок і зареєструвалися в ньому, протягом більше п`ятнадцяти років за згодою позивачів проживали у спірному будинку, уклали договори про надання комунальних послуг, провели ремонт будинку. Зазначені обставини та відсутність доказів наявності у відповідачів іншого житла, проживання позивачів в іншому населеному пункті підтверджують існування достатніх і тривалих зав`язків відповідачів із конкретним спірним житлом, втрата якого буде крайньою формою втручання у право на житло. За таких обставин, виселення відповідачів з житла без захисту їх прав не можна визнати таким, що переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), та є необхідним у демократичному суспільстві. Крім того, задоволення позову буде порушенням принципу пропорційності прав сторін і не буде забезпечувати розумний баланс між інтересами позивачів і відповідачів.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У травні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 березня 2020 року і залишити в силі рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2020 року.
Касаційна скарга мотивована неврахування апеляційним судом того, що ОСОБА_3 не надала доказів на підтвердження укладення з позивачами договору купівлі-продажу чи договору оренди спірного будинку у встановленому законом порядку. Інших доказів, що підтверджували б наявність правових підстав для користування цим будинком, теж не надано. Без підтвердження належними та допустимими доказами залишаються твердження ОСОБА_3 про здійснення нею оплати послуг щодо оформлення правовстановлюючих документів на спірний будинок, передання грошових коштів позивачам. Крім того, ОСОБА_3 не надала доказів того, що позивачі надавали згоду на реєстрацію її та членів її сім`ї у будинку. Натомість, матеріали справи містять докази звернень позивачів до відповідних органів щодо неправомірності реєстрації місця проживання відповідачів. Після ухвалення рішення, яким ОСОБА_3 визнано такою, що втратила право користуватись житловим приміщенням, і під час подання апеляційної скарги вона зазначила нове місце проживання - АДРЕСА_2 . Ця обставина підтверджує наявність у ОСОБА_3 іншого житла. Не відповідають дійсності й висновки суду апеляційної інстанції про те, що у спірному приміщенні зареєстровані відповідачі, оскільки у матеріалах справи міститься довідка міграційної служби про реєстрацію у цьому приміщенні саме позивачів та їх члена сім`ї. Підставою касаційного оскарження зазначено і те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, від 06 листопада 2018 року у справі № 1326/1314/2012, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц та від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц. Крім того, у скарзі зазначено, що, застосувавши норму статті 8 Конвенції без урахування висновків, викладених у рішеннях Верховного Суду, суд апеляційної інстанції неправильно застосував принцип пропорційності прав сторін і, встановивши можливе порушення прав відповідачів на житло, не врахував, що позивачі таким чином позбавляються права власності на це майно, оскільки суд фактично легітимізує проживання відповідачів у житлі, що належить позивачам, без відповідних на це правових підстав. Суд апеляційної інстанції також не врахував необхідності збереження фундаментальних прав особи, чим створив для позивачів надмірний та непропорційний тягар у вигляді позбавлення права на мирне володіння майном.
У червні 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Горщар Богдан Анатолійович подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на те, що вона є законною і обґрунтованою. Зазначив, що доводи, наведені в касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судом норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
18 травня 2020 року справа № 682/2422/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 квітня 2014 року № 21168874, виданим реєстраційною службою Славутського МРУЮ Хмельницької області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками (кожен по 1/2 частині) житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Зазначене майно вони отримали в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину за законом від 26 липня 2005 року та витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 24 квітня 2014 року № 37229685 та № 37229751.
Згідно з довідкою від 10 липня 2019 року, виданою виконавчим комітетом Славутської міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Крім вказаних осіб, там фактично проживають без реєстрації ОСОБА_7 та її син ОСОБА_8, що підтверджується актом підтвердження факту проживання від 24 вересня 2019 року № 48, складеним головою квартального комітету № 6 Кирилюк С. О. за підписом свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 14 червня 2017 року серії НОМЕР_1, виданого Славутським міськрайонним відділом реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Хмельницькій області ОСОБА_7 є дружиною відповідача ОСОБА_4 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.