Постанова
Іменем України
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 234/19739/19
провадження № 61-13734св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кубрака Олега Олександровича на постанову Донецького апеляційного суду від 19 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Папоян В. В., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - АТ "ПУМБ", банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідачів на свою користь солідарно заборгованість за кредитним договором від 10 травня 2017 року № 5378937 (далі - кредитний договір) у розмірі 33 615,06 дол. США та 45 461,78 грн, яка виникла станом на 11 грудня 2013 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "ПУМБ" посилалося на те, що 10 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі - ЗАТ "ПУМБ"), правонаступником якого є АТ "ПУМБ", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 37 448,00 дол. США строком до 10 травня 2014 року зі сплатою за користування 12,90 % річних. Цього ж дня між "ПУМБ" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 5407049, за умовами якого поручитель поручився за зобов`язаннями позичальника перед банком. Крім того, між банком та позичальником 25 листопада 2010 року була укладена додаткова угода до кредитного договору за умовами якої банк надав позичальнику другий транш кредиту у розмірі 16 724,66 грн, що було еквівалентно 2 091,89 дол. США, для погашення частини заборгованості за кредитним договором зі сплатою 19,00 % річних. Відповідачі взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконували належним чином, унаслідок чого утворилася заборгованість.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Краматорський міський суд Донецької області ухвалою від 21 листопада 2018 року відкрив провадження у справі.
Краматорський міський суд Донецької області ухвалою від 05 лютого 2020 року позовну заяву залишив без руху через несплату судового збору. При цьому суд виходив з того, що факт втрати незакінченого судового провадження та відмови суду у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження у випадку подання заяви про відновлення судового провадження, втраченого до закінчення судового розгляду, не доведений доданими до позовної заяви від 13 листопада 2019 року документами, а тому позивач на підставі частини четвертої статті 177 ЦПК України повинен додати до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 12 березня 2020 року позов залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не усунув недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 02 січня 2020 року, а саме не сплатив судовий збір у розмірі 13 016,20 грн.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Донецький апеляційний суд постановою від 19 серпня 2020 року ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 12 березня 2020 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, залишаючи позовну заяву без руху, а в подальшому повертаючи позов без розгляду у зв`язку з несплатою судового збору, суд першої інстанції вважав, що за подання позовної заяви позивач має повторно сплатити судовий збір. Однак такий висновок суду є помилковим, оскільки відновлене провадження повністю замінює втрачене провадження, а Законом України "Про судовий збір" не передбачено повторної сплати судового збору за подання одного і того самого процесуального документа в межах однієї справи. Зазначене стосується і порядку розгляду повторного позову й справах, провадження у яких було втрачене до закінчення судового розгляду. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що згідно зі статтями 488, 492 ЦПК України передбачено порядок відновлення втраченого судового провадження та підстави залишення заяви без розгляду чи відмови у відкритті провадження за заявою.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кубрак О. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 19 серпня 2020 року і залишити в силі ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 12 березня 2020 року.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що,залишаючи позовну заяву АТ "ПУМБ" без руху, а потім без розгляду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не виконав вимог статей 175, 177 ЦПК України щодо сплати судового збору, оскільки надання копії платіжного доручення від 12 грудня 2013 року № 5/DON про сплату судового збору в розмірі 3 141,50 грн не свідчить про усунення недоліків позовної заяви, навіть з огляду на те, що позивач в 2013 році звертався до суду з аналогічним позовом. Відповідно до Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент подання позову до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки, позивач повинен був сплатити судовий збір за позов майнового характеру в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подається заява до суду. На 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата становила 1 147,00 грн. Однак з цим позовом позивач звернувся в 2019 році, тобто під час дії вже інших ставок судового збору. При цьому ні ЦПК України, ні Закон України "Про судовий збір" не містить положень, які встановлювали б обов`язок суду звільнити особу від сплати судового збору внаслідок подання нової позовної заяви через неможливість відновлення втраченого незакінченого провадження. Таким чином, при зверненні до суду з новим позовом через неможливість відновлення втраченого незакінченого провадження позовна заява повинна відповідати вимогам статей 175 та 177 ЦПК України, в тому числі повинна містити документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У жовтні 2020 року АТ "ПУМБ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки вона є законною і обґрунтованою. Станом на 2019 рік позивача так і не було повідомлено про передання справи № 270/7580/13-ц до відповідного суду на підконтрольній території та призначення судового засідання в зазначеній справі. Оскільки провадження у справі № 270/7580/13-ц було втрачене, а документи не були передані до іншого суду не з вини позивача, було прийнято рішення про подання нового позову, про що зазначено у позовній заяві, та додано копію первісної позовної заяви.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
23 жовтня 2020 року справа № 523/10422/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що при зверненні до суду позивач, зокрема, зазначив, що 13 грудня 2013 року подав до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором і договором поруки, станом на 11 грудня 2013 року в сумі 33 615,06 дол. США та 45 461,78 грн. При зверненні з позовом до суду позивач судовий збір оплатив.
Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області 04 березня 2014 року відкрив провадження у цивільній справі № 270/7580/13-ц та призначив її до розгляду. Однак у зв`язку з воєнними діями судовий розгляд зазначеної справи не був завершений.
З наданих позивачем копій документів встановлено, що позовна заява від 13 грудня 2013 року містила вимоги майнового характеру на суму 33 615,06 дол. США та 45 461,78 грн. Згідно з курсом Національного банку України загальний розмір позовних вимог становив 314 146,95 грн (268 685,17 грн + 45 461,78 грн).
Відповідно до Закону України "Про судовий збір" (в редакції на момент подання позову до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області) позивач повинен був сплатити судовий збір за позов майнового характеру в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому подається заява до суду. На 01 січня 2013 року мінімальна заробітна плата становила 1147,00 грн.
Таким чином, звертаючись у грудні 2013 року з вищевказаним позовом, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 3 141,47 грн.
До позовної заяви позивач додав засвідчену копію платіжного доручення від 12 грудня 2013 року № 5/DON про сплату судового збору в розмірі 3 141,50 грн.
Звертаючись до суду із цим позовом, АТ "ПУМБ" зазначало, що має право використати платіжне доручення від 12 грудня 2013 року № 5/DON як доказ сплати судового збору в повному обсязі у новому судовому провадженні. Копія цього платіжного доручення надана до суду при зверненні з повторним позовом.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.