Постанова
Іменем України
08 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 398/2107/16-ц
провадження № 61-13101св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 липня 2018 року у складі судді Голосеніної Т. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 липня 2020 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Письменного О. А., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про позбавлення права користування житлом та виселення.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 2008 року він та його дружина ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .
Вказану квартиру ними було придбано у ОСОБА_6, яка здійснила продаж за згодою свого чоловіка ОСОБА_3 .
На підставі пункту 13 договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 до 08 серпня 2008 року мала передати ключі від квартири, а до 15 серпня 2008 всі зареєстровані в квартирі особи мали знятись з реєстрації
Проте, відповідачами вказані умови договору виконані не були, з реєстрації вони не знялись, ключі покупцеві не передали, до цього часу продовжують проживати у квартирі.
Позивач вважає, що своїми діями відповідачі порушують його права, як співвласника спірної квартири.
Вказує, що врегулювати спір в досудовому порядку не вдалося, на численні вимоги віддати ключі від квартири та звільнити її відповідачі не реагують.
З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд позбавити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 права користування жилим приміщенням та виселити їх із квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 липня 2018 року позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 права користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири, що розташована за вказаною адресою.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не виконано умови договору про знаття з реєстрації та передачу ключів ОСОБА_5 (пункт 13 договору) та дійшов висновку, що проживання відповідачів в спірній квартирі перешкоджає позивачу вільно, на свій розсуд користуватися, володіти та розпоряджатися належною йому на праві спільної власності квартирою.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 липня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 липня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 липня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточненої касаційної скарги від 06 жовтня 2020 року, заявник просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
23 жовтня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 20 серпня 1982 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_1, згідно договору купівлі продажу від 04 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
Згідно пункту 4 договору купівлі-продажу квартири від 04 серпня 2008 року, продавець квартиру продала за згодою чоловіка ОСОБА_3, яку викладено в заяві, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Куліш Л. Г. 04 серпня 2008 року за реєстровим № 3184.
Квартира була придбана покупцем у спільну власність з чоловіком ОСОБА_1, яку викладено у заяві, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Куліш Л. Г. 04 серпня 2008 року за реєстровим № 3191.
Як зазначено в пункті 13 договору продавець зобов`язався передати покупцю ключі від відчужуваної квартири до 08 серпня 2008 року та здійснити виписку зареєстрованих у відчужуваній квартирі осіб до 15 серпня 2008 року.
Згідно довідки КП "Житлогосп" від 15 січня 2016 року № 69, відповідачі, станом на дату видачі довідки, зареєстровані в спірній квартирі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.